КАТАДОЛОН РЕТАРД таблетки 400 мг

Тева Фарма

Rp

Форма выпуска и дозировка

Таблетки, 400 мг

Таблетки, 400 мг

Упаковка

Блистер №14x1
Блистер №14x3
Блистер №14x6

Блистер №14x1

Аналоги

Соответствующих аналогов не найдено

Классификация

Классификация эквивалентности

N/A

info

Действующее вещество

ФЛУПИРТИН

Производитель:

Тева Фарма, Израиль

Форма товара

Таблетки пролонгированного действия

Условия отпуска

по рецепту

Rp

Регистрационное удостоверение

UA/12019/01/01

Дата последнего обновления: 09.12.2020

Общая информация

  • Срок действия регистрационного удостоверения: 22.12.2075
  • Состав: 1 таблетка пролонгованої дії мiстить 400 мг флупіртину малеату
  • Торговое наименование: КАТАДОЛОН РЕТАРД
  • Условия отпуска: за рецептом

Упаковка

Блистер №14x1

Инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАТАДОЛОН РЕТАРД

(KATADOLON® S LONG)

Склад:

діюча речовина: флупіртину малеат;

1 таблетка пролонгованої дії мiстить 400 мг флупіртину малеату;

допомiжнi речовини: целюлоза мiкрокристалiчна, кальцію гідрофосфату дигідрат, натрію кроскармелоза, поліакрилатна дисперсія, тальк, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, заліза оксид жовтий (Е 172), магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Код АТС N02B G07.

Клінічні характеристики.

Показання.

Болісне напруження м’язів опорно-рухового апарату.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до флупіртину малеату або будь-якої допоміжної речовини в складі препарату, тяжкі захворювання печінки, печінкова енцефалопатія, холестаз, алкоголізм, міастенія (Myasthenia gravis), дзвін у вухах.

Спосiб застосування та дози.

Одноразовою дозою для дорослих є 1 таблетка пролонгованої дії Катадолону ретарду. Ця доза – еквівалент максимальної добової дози. Якщо зазначена доза не забезпечує адекватної знеболювальної дії, слід обрати препарат в іншій лікарській формі, з іншим вмістом діючої речовини.

Пацієнтам віком від 65 років та пацієнтам зі значним ураженням функції нирок початкова доза становить ½ (200 мг) таблетки пролонгованої дії на добу.

Загальна добова доза для пацієнтів зі значним ураженням ниркових функцій не повинна перевищувати рекомендовану дозу, тобто не більше ніж 400 мг флупіртину малеату (еквівалентно 1 таблетці пролонгованої дії Катадолону ретарду).

Катадолон ретард не застосовують пацієнтам з гіпоальбумінемією, оскільки досліджень результатів застосування Катадолону ретарду пацієнтам цієї категорії не проводили.

Спосіб застосування.

Таблетки пролонгованої дії слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (бажано води).

Тривалість терапії.

Тривалість терапії визначає лікар індивідуально.

Побiчнi реакцiї.

Оцінка побічних явищ ґрунтується на класифікації з урахуванням частоти їх виникнення:

дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (від ≥ 1/1 000 до < 1/100), рідкісні

(від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідкісні (< 1/10 000), частота невідома (частота не може бути визначена на підставі наявних даних).

Спостерігались такі побічні явища.

Дуже часті: втомлюваність (приблизно 15 % пацієнтів), особливо в початковий період лікування.

Часті: запаморочення, печія, нудота/блювання, запор, метеоризм, діарея, порушення сну, пітливість, втрата апетиту, депресія, тремор, головний біль, біль у животі, сухість у роті, невгамовність/нервозність.

Нечасті: сплутаність свідомості, порушення зору, алергічні реакції.

Алергічні реакції, які в окремих випадках супроводжуються підвищеною температурою тіла, можуть проявлятись, наприклад, як висипання на шкірі, кропив’янка та свербіж.

Дуже рідкісні: підвищення активності трансаміназ (зазвичай оборотне, минає після зменшення дози або відміни терапії із застосуванням флупіртину малеату), гепатит, спричинений прийомом препарату (гострий або хронічний, який супроводжується або не супроводжується жовтяницею, з елементами застою жовчі або без них).

Частота невідома: є окремі повідомлення про печінкову недостатність.

Прояви побічних реакцій переважно залежать від дози препарату. У багатьох випадках вони зникають на тлі подальшої терапії або після завершення курсу терапії.

Передозування.

Відомі окремі випадки передозування препарату з метою самогубства.

При застосуванні флупіртину малеату у дозі до 5 г спостерігаються такі симптоми: нудота, виснаження, тахікардія, компульсивний плач, сонливість, сплутаність свідомості, сухість у роті.

Лікування: промивання шлунка, застосування адсорбуючих речовин, сечогінних засобів, інфузій електролітів.

Після проведених терапевтичних заходів самопочуття покращується протягом 6-12 годин. Симптомів стану, який загрожує життю пацієнтів, не спостерігалось.

Специфічний антидот невідомий.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Протипоказано застосовувати Катадолон ретард у період вагітності, оскільки флупіртин має репродуктивну токсичність.

Дослідження свідчать про наявність флупіртину в невеликій кількості в грудному молоці. Отже, Катадолон ретард не застосовують у період годування груддю.

У випадку, коли призначення препарату є абсолютно необхідним, дитину слід перевести на штучне вигодовування.

Діти.

Катадолон ретард протипоказаний дітям.

Особливості застосування.

Пацієнтам віком від 65 років або з вираженим зниженням ниркових функцій препарат призначають у скоригованій дозі (див. розділ «Спосiб застосування та дози»).

При призначенні препарату пацієнтам зі зниженням функцій печінки або нирок слід контролювати активність печінкових ферментів та рівень вмісту креатиніну в сечі.

Катадолон ретард не призначають пацієнтам з гіпоальбумінемією.

Під час терапії із застосуванням флупіртину малеату можливі хибнопозитивні результати визначення вмісту білірубіну, білірубіну в сечі та вмісту білка в сечі при проведенні аналізу за допомогою тестових стрічок. Також не виключено отримання хибних результатів через методику аналізу при кількісному визначенні вмісту білірубіну в сироватці крові.

В окремих випадках при застосуванні препарату у високих дозах спостерігається зелений колір сечі, що не є клінічною ознакою якоїсь патології.

Оскільки метаболічне перетворення флупіртину здійснюється головним чином печінкою (див. розділ «Фармакологічні властивості»), при тривалому застосуванні необхідно постійно ретельно перевіряти рівень активності печінкових ферментів (трансаміназ), тому що його підвищення, особливо порівняно з рівнем до початку терапії, може бути свідченням ушкодження печінки, яке слід діагностувати якомога раніше. 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

На період лікування препаратом слід утримуватись від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами через можливий вплив на швидкість реакції пацієнта.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій.

Катадолон ретард може посилювати дію алкоголю та лікарських засобів, які мають седативні властивості або міорелаксуючу дію.

Оскільки флупіртин значною мірою зв’язується з білками крові, при одночасному застосуванні з іншими препаратами, які також зв’язуються з білками крові, можливе їх витіснення із зв’язування з білками. Були проведені відповідні дослідження in vitro результатів одночасного застосування з діазепамом, варфарином, ацетилсаліциловою кислотою, бензилпеніциліном, дигітоксином, глібенкламідом, пропранололом та клонідином. Підтвердження витіснення із зв’язування з білками крові до рівня, при якому не може бути виключена можливість посилення дії препаратів, отримано лише при комбінованому застосуванні флупіртину малеату з варфарином та діазепамом. 

У випадках комбінованої терапії, при призначенні Катадолону ретарду з похідними кумарину (наприклад варфарином), рекомендовано частіше перевіряти значення протромбінового індексу (час Квіка) для своєчасного визначення можливого впливу та, у разі необхідності, відповідного коригування дози препарату кумарину. Не було отримано свідчень взаємодії з іншими препаратами-антикоагулянтами (аспірин або подібні до нього препарати).

У випадках призначення Катадолону ретарду в курсі комбінованої терапії з препаратами, метаболічне перетворення яких забезпечується головним чином печінкою, перевірки активності печінкових ферментів слід починати відразу, на початку терапії, та проводити регулярно. Не слід призначати флупіртину малеат одночасно з препаратами, які містять парацетамол та карбамазепін.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Флупіртин належить до прототипів нового класу речовин SNEPCO - селективних активаторів нейрональних калієвих каналів (Selective NEuronal Potassium Channel Opener). Належить до неопіоїдних аналгетиків центральної дії, не спричинює залежності та звикання.

Флупіртин активує зв’язані G-білками канали іонів калію (К+) нервової клітини. Завдяки цьому зростає відтік іонів калію, що забезпечує стабілізацію мембранного потенціалу клітин у стані спокою. Знижується активація мембрани нервової клітини. Це забезпечує опосередковане гальмування активності NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів, оскільки іони магнію (Mg2+), які блокують рецептори NMDA, не активуються без попередньої деполяризації мембрани (механізм опосередкованого антагонізму до NMDA-рецепторів). У терапевтичних концентраціях флупіртин не зв’язується з λ1-, λ2-, 5 НТ1-, 5НТ2-, допаміновими, бензодіазепіновими, опіатними, центральними мускаринергічними або нікотинергічними рецепторами.

Цей препарат центральної дії забезпечує дію за трьома основними напрямками.

Знеболювальна дія.

Завдяки селективному відкриванню (активації) потенціалнезалежних каналів іонів калію, що призводить до відтоку (К+), відбувається стабілізація мембранного потенціалу нервової клітини, збудженість нервової клітини знижується. Опосередкований антагонізм флупіртину до NMDA-рецепторів захищає нервові клітини від надходження іонів кальцію (Са2+). Через це знижується сенсибілізуючий вплив підвищеного вмісту міжклітинного кальцію (Са2+). Як наслідок, відбувається інгібування висхідних ноцицептивних імпульсів, гальмується збудження нервової клітини у відповідь на імпульс.

Міорелаксантна дія.

Фармакологічна дія, яка забезпечує описаний знеболювальний вплив, функціонально посилюється ще одним ефектом, наявність якого було доведено при застосуванні препарату в терапевтичних дозах, а саме, сприянням захвату іонів кальцію мітохондріями. У поєднанні з інгібуванням передачі сигналів на мотонейрони, а також зі знеболювальним впливом на проміжні нейрони це забезпечує релаксацію м’язів: забезпечується не загальне розслаблення м’язів, а, в першу чергу, розслаблення через усунення напруження м’язів.

Впливна процеси запобігання переходу болю у хронічну форму.

Процес запобігання переходу болю у хронічну форму слід розглядати як наслідок здатності нейронів до проведення імпульсів, обумовленої гнучкістю функцій нейронів.

Завдяки активації внутрішньоклітинних процесів гнучкість функцій нейронів активує механізм, відомий як «wind up», тобто «роздування» - феномен, який призводить до нарощування рівня відповіді на кожний з наступних больових імпульсів. NMDA-рецептори відіграють особливо важливу роль у спонуканні до такої зміни (експресія генів). Непряма блокада цих рецепторів при застосуванні флупіртину призводить до пригнічення їх дії. Таким чином, забезпечується протидія переходу болю в хронічну форму, або, у випадках уже існуючого хронічного болю, відбувається «стирання» пам’яті про біль за рахунок стабілізації мембранного потенціалу і, як наслідок, знижується інтенсивність болю. 

Фармакокінетика.

Приблизно 90 % флупіртину абсорбується зі шлунково-кишкового тракту при пероральному застосуванні. Метаболічне перетворення приблизно ¾ введеної дози флупіртину відбувається в печінці.

У процесі метаболічного перетворення метаболіт речовини М1 [2?аміно?3?ацетаміно?6? (4?фтор) ?бензиламінопіридин] утворюється за рахунок гідролізу (реакція І фази) уретанової структури та ацетиляції (реакція ІІ фази) сформованих амінів. Цей метаболіт характеризує приблизно ¼ знеболювальної дії флупіртину і вважається біологічно активним. Інший метаболіт утворюється за рахунок оксидативного розщеплення (реакція І фази) залишкового п-фторбензилу та подальшої кон’югації (реакція ІІ фази) вихідної п-фторбензойної кислоти з гліцином. Цей метаболіт (М2) є біологічно неактивним.

На сьогодні досліджень для визначення ізоферменту, який забезпечує (менш важливий) оксидативний шлях перетворення, не проводили. 

Здатність флупіртину до лікарської взаємодії з іншими препаратами через фармакокінетичні властивості оцінюється як низька.

Більша частина введеної дози (69 %) виводиться нирками. Розподіл виведеної речовини є таким: 27 % виводиться у вигляді незміненої речовини, 28 % − у вигляді метаболіту М1 (ацетиловий метаболіт) та 12 % − у вигляді метаболіту М2 (р-фторо-гіпурова кислота); залишкова третина складається з декількох незначних метаболітів, структура яких ще остаточно не з’ясована. Невелика частина виводиться також з жовчю та калом.

Період напіввиведення з плазми крові становить 15 годин і скорочується при одночасному застосуванні препарату разом з їжею. Період виведення головних метаболітів дещо триваліший (період напіввиведення з плазми крові приблизно 20 та 16 годин відповідно).

Фармакокінетичні характеристики Катадолону ретарду пояснюються лікарською формою препарату: швидким початковим вивільненням 100 мг флупіртину малеату та повільним подальшим вивільненням 300 мг флупіртину малеату. При одноразовому застосуванні пік концентрації – 0,8 µг/мл (0,4-1,5 µг/мл) − спостерігається через 2,4 години після застосування препарату, а при багаторазовому застосуванні (400 мг на добу протягом 7 днів) – через 1,9 години, значення Cmax становить 1,0 µг/мл (0,6-2,4 µг/мл). При одночасному застосуванні з їжею спостерігається незначне підвищення рівня абсорбції [визначене через значення площі під кривою концентрація в плазмі–час за період від 0 до (AUC0-¥) 14,1 µг/мл*годин порівняно з 10,7 µг/мл*годин], а також зростання значення Cmax (1,0 µг/мл порівняно з 0,8 µг/мл), максимальна концентрація досягається пізніше (через 3,2 години порівнянно з 2,4 години).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки пролонгованої дії довгастої форми, від світло-жовтого до жовтого кольору, з вкрапленнями від білого до майже білого кольору, з лінією розламу з одного боку, з гладенькою поверхнею, з непошкодженими краями та однорідним зовнішнім виглядом.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла, при температурі не вище 30 °С та недоступному для дітей місці. 

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері; по 1 або 3, або 6 блістерів у картонній коробці

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник. ТОВ Тева Оперейшнз Поланд.

Місцезнаходження.

Вул. Могильська 80, 31-546 Краків, Польща.