ЭРБИТУКС раствор 5 мг/мл

N/A

info

Rp

Действующее вещество
АТХ-код

Дата последнего обновления: 25.05.2020

Форма выпуска и дозировка

r-in_d_inf

Розчин для інфузій, 5 мг/мл

Упаковка

Флакон 20 мл №1x1
  • Производитель: Мерк Германия
  • Форма товара: Розчин для інфузій
  • Условия отпуска: за рецептом

Варианты дозирования

Дозировка

5 мг/мл

Варианты дозирования

5 мг/мл

Форма

Розчин для інфузій

Эквивалентность

N/A

info

Классификация

Аналоги

Соответствующих аналогов не найдено

Характеристика

  • Заявитель: Мерк КГаА
  • Регистрационное удостоверение: UA/13055/01/01
  • Срок действия регистрационного удостоверения: 26-11-2023
  • Состав: 1 мл розчину містить 5 мг цетуксимабу;
  • Торговое наименование: ЕРБІТУКС
  • Условия отпуска: за рецептом
  • Фармакологическая группа: Антинеопластичні засоби. Моноклональні антитіла. Цетуксимаб.

Упаковка

Флакон 20 мл №1x1

Инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕРБІТУКС

(ERBITUX®)

 

 

Склад:

діюча речовина:цетуксимаб;

1 мл розчину містить 5 мг цетуксимабу;

допоміжні речовини: натрію хлорид, гліцин, полісорбат 80, кислоти лимонної моногідрат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма.Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:розчин, практично вільний від видимих часток.

 

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Моноклональні антитіла. Цетуксимаб.

Код АТХL01XC06.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цетуксимаб ‒ це химерне моноклональне антитіло класуIgG1, специфічна дія якого спрямована на рецептори епідермального фактора росту (EGFR).

EGFR залучені до сигнального каскаду, який регулює життєздатність клітин, клітинний цикл, ангіогенез, міграцію клітин та клітинні інвазії/метастазування.

Афінність зв’язування цетуксимабу зEGFRприблизно в 5 − 10 разів вища за афінність зв’язування з ендогенними лігандами. Цетуксимаб блокує зв’язування ендогеннихлігандів зEGFR, що призводить до інгібування функціонування рецепторів. Далі він індукуєінтерналізаціюEGFR, що може призводити до негативної регуляціїEGFR.Цетуксимаб також сенсибілізує цитотоксичні імунні ефекторні клітини по відношенню доEGFR-експресуючих пухлинних клітин (антитілозалежна клітиноопосередкованацитотоксичність,ADCC).

Цетуксимаб не зв’язується з іншими рецепторами, що належать до сімействаHER.

Білковий продукт протоонкогену RAS (саркома щурів) є центральним низхідним трансдуктором сигналу від EGFR. У пухлинах активація RAS за участю EGFR сприяє EGFR-опосередкованому зростанню проліферації, життєздатності та продукуванню проангіогенних факторів.

RASналежить до сімейства онкогенів, які найчастіше активуються у людини при захворюванні на рак. Мутації генівRASна певних чутливих до змін екзонах 2, 3 та 4 призводять до суттєвої активації білківRASнезалежно від сигнального каскадуEGFR.

 

Фармакодинамічні ефекти

У дослідженняхinvitro таinvivoцетуксимаб інгібує проліферацію та індукує апоптоз пухлинних клітин людини, які експресуютьEGFR.Invitroцетуксимаб інгібує вироблення ангіогенних факторів клітинами пухлин та блокує міграцію ендотеліальних клітин.Invivoцетуксимаб інгібує експресію ангіогенних факторівклітинами пухлинта спричиняє зменшеннянеоваскуляризації та метастазування пухлин.

 

Імуногенні властивості

Розвиток людських антихимерних антитіл (НАСА) – це ефект, притаманний класу моноклональних химерних антитіл. Сучасні дані щодо розвитку НАСА обмежені. Загалом придатні для вимірювання титри НАСА були знайдені у 3,4 % пацієнтів, які брали участь у дослідженнях, причому у дослідженнях за основними показаннями частота розвитку цих антитіл знаходилась у межах від 0 % до 9,6 %. Дотепер не було зроблено висновку щодо нейтралізуючого ефекту НАСА по відношенню до дії цетуксимабу. Наявність НАСА не корелювала з розвитком реакцій гіперчутливості або будь-якими іншими побічними реакціями на цетуксимаб.

 

Колоректальний рак

Для імуногістохімічного виявлення експресіїEGFR в зразках пухлин використовувався діагностичний тест (EGFRpharmDx). Пухлина вважаласяEGFR-експресуючою, якщо можна було ідентифікувати одну забарвлену клітину. Приблизно 75 % пацієнтів з метастатичним колоректальним раком, які були обстежені для участі у клінічних дослідженнях, малиEGFR-експресуючі пухлини і, таким чином, вважались придатними для лікування цетуксимабом.Ефективність та безпека застосування цетуксимабу для лікування пацієнтів з пухлинами, в яких не було виявленоEGFR, не були встановлені.

Дані клінічних досліджень показують, що пацієнти з метастатичним колоректальним раком та активуючими мутаціями генівRAS з високою ймовірністю не отримуватимуть переваг від лікування цетуксимабом або комбінацією цетуксимабу з хіміотерапією і що додавання цетуксимабу до режимуFOLFOX4 спричиняє суттєвий негативний вплив на період виживання без прогресування захворювання (PFS).

 

Застосування цетуксимабу як монотерапії або в комбінації з хіміотерапією вивчалося в 5 рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях і в кількох додаткових дослідженнях. У 5 рандомізованих дослідженнях брали участь загалом 3734 пацієнти з метастатичним колоректальним раком, у яких була виявлена експресіяEGFR і які мали загальний статус ≤ 2 за шкалоюECOG(Східної об’єднаної групи з онкології). Більшість пацієнтів, які брали участь у дослідженнях, мали загальний статус ≤ 1 за шкалоюECOG.

В усіх дослідженнях цетуксимаб призначався згідно з рекомендаціями, наведеними у розділі «Спосіб застосування тадози».

У 4 рандомізованих контрольованих дослідженнях (EMR62 202-013,EMR 62 202-047,CA225006 таCA225025) статус екзону 2 генаKRAS був визнаний прогностичним фактором для лікування цетуксимабом. СтатусKRAS був визначений для 2072 пацієнтів. Для результатів дослідженьEMR 62 202-013 таEMR 62 202-047 було проведено подальший ретроспективний аналіз, в якому були визначені також інші мутації генівRAS(NRASтаKRAS) додатково до мутацій екзону 2 генаKRAS. Проведення ретроспективного аналізу було неможливе лише у дослідженніEMR 62 202-007.

 

Цетуксимаб у комбінації з хіміотерапією

  • ДослідженняEMR 62 202-013 ‒ це рандомізоване дослідження, в якому брали участь пацієнти з попередньо не лікованим метастатичним колоректальним раком. У дослідженні порівнювали комбінацію цетуксимабу, іринотекану та інфузій 5-фторурацилу/фолінової кислоти (FOLFIRI) з однією хіміотерапією. Частка пацієнтів з пухлинамиKRASдикого типусеред пацієнтів, які підлягали оцінці на статусKRAS, становила 63 %.Для оцінки статусуRAS для усіх оцінюваних зразків, отриманих у пацієнтів із пухлинамиKRAS дикого типу, були визначені інші мутації додатково до мутацій екзону 2 генаKRAS. Група пацієнтів із мутаціями генівRASскладається із пацієнтів з відомими мутаціями екзону 2 генаKRAS, а також із пацієнтів з додатково виявленими мутаціями генівRAS.

Дані ефективності, отримані в цьому дослідженні, узагальнено в таблиці 1.

Таблиця 1

Досліджувані параметри / статистика

Популяція пацієнтів зRAS дикого типу

Популяція пацієнтів

з мутаціямиRAS

ЦетуксимабплюсFOLFIRI(N=178)

FOLFIRI

(N=189)

ЦетуксимабплюсFOLFIRI(N=246)

FOLFIRI

(N=214)

OS,місяців, медіанне значення

(95 % ДІ)

28,4

(24,7; 31,6)

20,2

(17,0; 24,5)

16,4

(14,9; 18,4)

17,7

(15,4; 19,6)

Коефіцієнт ризику (95 % ДІ)

0,69 (0,54; 0,88)

1,05 (0,86; 1,28)

р-значення

0,0024

0,6355

PFS, місяців, медіанне значення

(95 % ДІ)

11,4

(10,0; 14,6)

8,4

(7,4; 9,4)

7,4

(6,4; 8,0)

7,5

(7,2; 8,5)

Коефіцієнт ризику (95% ДІ)

0,56 (0,41; 0,76)

1,10 (0,85; 1,42)

р-значення

0,0002

0,4696

ORR,%

(95 % ДІ)

66,3

(58,8; 73,2)

38,6

(31,7; 46,0)

31,7

(25,9; 37,9)

36,0

(29,6; 42,8)

Співвідношення шансів (95 % ДІ)

3,1145 (2,0279; 4,7835)

0,8478 (0,5767; 1,2462)

р-значення

< 0,0001

0,3970

ДІ‒ довірчий інтервал,FOLFIRI‒ іринотекан плюс інфузії 5-фторурацилу/фолінової кислоти,OS‒ загальний період виживання,ORR‒ об’єктивний коефіцієнт відповіді (пацієнти з повною або частковою відповіддю),PFS‒ період виживання без прогресування захворювання.

 

  • ДослідженняEMR 62 202-047 ‒ це рандомізоване дослідження, в якому брали участь пацієнти з попередньо не лікованим метастатичним колоректальним раком. У дослідженні порівнювали комбінацію цетуксимабу, оксаліплатину та тривалих інфузій 5-фторурацилу/фолінової кислоти (FOLFOX4) з однією хіміотерапією. Частка пацієнтів з пухлинамиKRAS дикого типу серед пацієнтів, які підлягали оцінці на статусKRAS, становила 57 %. Для оцінки статусуRAS для усіх оцінюваних зразків, отриманих у пацієнтів із пухлинамиKRAS дикого типу, були визначені інші мутації додатково до мутацій екзону 2 генаKRAS. Група пацієнтів з мутаціями генівRASскладається із пацієнтів з відомими мутаціями екзону 2 генаKRAS, а також із пацієнтів з додатково виявленими мутаціями генівRAS.

Дані ефективності, отримані в цьому дослідженні, узагальнено в таблиці 2.

Таблиця 2

Досліджувані параметри / статистика

Популяція пацієнтів зRAS дикого типу

Популяція пацієнтів

з мутаціямиRAS

Цетуксимаб

плюсFOLFOX4

(N=38)

FOLFOX4

(N=49)

ЦетуксимабплюсFOLFOX4(N=92)

FOLFOX4

(N=75)

OS,місяців, медіанне значення

(95 % ДІ)

19,8

(16,6; 25,4)

17,8

(13,8; 23,9)

13,5

(12,1; 17,7)

17,8

(15,9; 23,6)

Коефіцієнт ризику (95 % ДІ)

0,94 (0,56; 1,56)

1,29 (0,91; 1,84)

р-значення

0,8002

0,1573

PFS,місяців, медіанне значення

(95 % ДІ)

12,0

(5,8; -)

5,8

(4,7; 7,9)

5,6

(4,4; 7,5)

7,8

(6,7; 9,3)

Коефіцієнт ризику (95% ДІ)

0,53 (0,27; 1,04)

1,54 (1,04; 2,29)

р-значення

0,0615

0,0309

ORR,%

(95% ДІ)

57,9

(40,8; 73,7)

28,6

(16,6; 43,3)

37,0

(27,1; 47,7)

50,7

(38,9; 62,4)

Співвідношення шансів (95 % ДІ)

3,3302 (1,375; 8,172)

0,580 (0,311; 1,080)

р-значення

0,0084

0,0865

ДІ ‒ довірчий інтервал,FOLFOX4 ‒ оксаліплатин плюс тривалі інфузії 5-фторурацилу/фолінової кислоти,ORR ‒ об’єктивний коефіцієнт відповіді (пацієнти з повною або частковою відповіддю),OS ‒ загальний період виживання,PFS− період виживання без прогресування захворювання, «-» ‒ не піддається оцінці.

 

При лікуванні пацієнтів з мутаціями генівRASспостерігався негативний вплив додавання цетуксимабу.

 

  • ДослідженняFIRE-3 ‒ це багатоцентрове рандомізоване дослідження, в якому брали участь пацієнти з метастатичним колоректальним раком з диким типом екзону 2 генаKRAS. У дослідженні порівнювали комбінації іринотекану та інфузій 5-фторурацилу/фолінової кислоти (FOLFIRI) з цетуксимабом або бевацизумабом. Оцінку статусу генівRASбуло проведено для зразків пухлин з диким типом екзону 2 генаKRAS, отриманих у 407 пацієнтів, що становило 69 % загальної групи (592 пацієнти). У цій групі 342 пацієнти мали пухлини зRAS дикого типу, тоді як мутації генівRASбули виявлені у 65 пацієнтів.

Дані ефективності, отримані в цьому дослідженні, узагальнено в таблиці 3.

Таблиця 3

Досліджувані параметри / статистика

Популяція пацієнтів зRAS дикого типу

Популяція пацієнтів

з мутаціямиRAS

ЦетуксимабплюсFOLFIRI(N=171)

Бевацизумаб плюсFOLFIRI

(N=171)

ЦетуксимабплюсFOLFIRI(N=92)

Бевацизумаб плюсFOLFIRI

 (N=86)

OS,місяців, медіанне значення

(95 % ДІ)

33,1

(24,5; 39,4)

25,6

(22,7; 28,6)

20,3

(16,4; 23,4)

20,6

(17,0; 26,7)

Коефіцієнт ризику (95 % ДІ)

0,70 (0,53; 0,92)

1,09 (0,78; 1,52)

р-значення

0,011

0,60

PFS, місяців, медіанне значення

(95 % ДІ)

10,4

(9,5; 12,2)

10,2

(9,3; 11,5)

7,5

(6,1; 9,0)

10,1

(8,9; 12,2)

Коефіцієнт ризику (95% ДІ)

0,93 (0,74; 1,17)

1,31 (0,96; 1,78)

р-значення

0,54

0,085

ORR,%

(95% ДІ)

65,5

(57,9; 72,6)

59,6

(51,9; 67,1)

38,0

(28,1; 48,8)

51,2

(40,1; 62,1)

Співвідношення шансів (95 % ДІ)

1,28 (0,83;1,99)

0,59 (0,32; 1,06)

р-значення

0,32

0,097

ДІ‒ довірчий інтервал,FOLFIRI‒ іринотекан плюс інфузії 5-фторурацилу/фолінової кислоти,OS‒ загальний період виживання,ORR‒ об’єктивний коефіцієнт відповіді (пацієнти з повною або частковою відповіддю),PFS‒ період виживання без прогресування захворювання.

 

Плоскоклітинний рак голови та шиї

Імуногістохімічне визначення експресії EGFR не проводилось, оскільки більше ніж 90 % пацієнтів з плоскоклітинним раком голови та шиї мають EGFR-експресуючі пухлини.

 

Цетуксимаб у комбінації з променевою терапією для лікуваннялокальнопоширеногозахворювання

  • ДослідженняEMR 62 202-006 – у цьому рандомізованому дослідженні порівнювали комбінацію цетуксимабу та променевої терапії з однією променевою терапією при лікуванні пацієнтів з локальнопоширеним плоскоклітинним раком голови та шиї. Терапія цетуксимабом у дозах, рекомендованих у розділі «Спосіб застосування та дози», починалась за один тиждень до початку променевої терапії та продовжувалась до кінця терміну променевої терапії.

Дані ефективності, отримані в цьому дослідженні, узагальнено в таблиці 4.

Таблиця 4

Досліджувані параметри / статистика

Променева терапія + цетуксимаб

 (N=211)

Променева терапія

 (N=213)

Локорегіональний контроль

місяців, медіанне значення (95 % ДІ)

 

24,4

 

(15,7; 45,1)

 

14,9

 

(11,8; 19,9)

Коефіцієнт ризику (95 % ДІ)

0,68 (0,52; 0,89)

р-значення

0,005

ОS

місяців, медіанне значення (95 % ДІ)

 

49,0

 

(32,8; 69,5+)

 

29,3

 

(20,6; 41,4)

Коефіцієнт ризику (95% ДІ)

0,73 (0,56; 0,95)

р-значення

0,018

Період спостережень, місяців, медіанне значення

60,0

60,1

Частка 1-річногоOS, % (95 % ДІ)

77,6 (71,4, 82,7)

73,8 (67,3, 79,2)

Частка 2-річногоOS, % (95 % ДІ)

62,2 (55,2, 68,4)

55,2 (48,2, 61,7)

Частка 3-річногоOS, % (95 % ДІ)

54,7 (47,7, 61,2)

45,2 (38,3, 51,9)

Частка 5-річногоOS, % (95 % ДІ)

45,6 (38,5, 52,4)

36,4 (29,7, 43,1)

 

ДІ ‒ довірчий інтервал,OS‒ загальний період виживання, «+» ‒ верхня межа не була досягнута.

 

При додаванні цетуксимабу до променевої терапії більш виражені переваги отримували пацієнти з оптимістичним прогнозом, зробленим на підставі оцінки стадії пухлини, індексу загального стануКарновського (KPS) та віку пацієнта. Для пацієнтів зKPS ≤ 80 та віком від 65 роківклінічних переваг при застосуванні цієї комбінації не було продемонстровано.

Застосування цетуксимабу в комбінації з хіміопроменевою терапією до цього часу достатньо не досліджувалося, тому співвідношення переваг та ризиків такого застосування ще не встановлено.

 

Цетуксимаб у комбінації з хіміотерапією із застосуванням сполук платини при рецидивуючому та/або метастатичному перебігу захворювання

  • ДослідженняEMR 62 202-002 ‒ це рандомізоване дослідження лікування пацієнтів з рецидивуючим та/абометастатичним плоскоклітинним раком голови та шиї, які раніше не проходили курсівхіміотерапії. У дослідженні порівнювали комбінацію цетуксимабу,цисплатину або карбоплатину та інфузій 5-фторурацилу з однією хіміотерапією. Лікування в групі цетуксимабуналічувало до 6 циклів хіміотерапії із застосуванням сполук платини в комбінації з цетуксимабом, після чогодо початку прогресуваннязахворюванняпроводилась підтримуюча терапія із застосуванням цетуксимабу.

Дані ефективності, отримані в цьому дослідженні, узагальнено в таблиці 5.

Таблиця 5

Досліджувані параметри / статистика

Цетуксимаб + СТХ

 (N=222)

СТХ

 (N=220)

ОS,місяців, медіанне значення (95 % ДІ)

10,1 (8,6; 11,2)

7,4 (6,4; 8,3)

Коефіцієнт ризику (95% ДІ)

0,797 (0,644; 0,986)

р-значення

0,0362

PFS,місяців, медіанне значення (95 % ДІ)

5,6 (5,0; 6,0)

3,3 (2,9; 4,3)

Коефіцієнт ризику (95 % ДІ)

0,538 (0,431; 0,672)

р-значення

<0,0001

ORR,% (95 % ДІ)

35,6 (29,3; 42,3)

19,5 (14,5; 25,4)

р-значення

0,0001

 

ДІ ‒ довірчий інтервал, СТХ ‒ хіміотерапія на основі сполук платини,ORR‒ об’єктивний коефіцієнт відповіді,OS‒ загальний період виживання,PFS‒ період виживання без прогресування захворювання.

 

При додаванні цетуксимабу до хіміотерапії із застосуванням сполук платини більш виражені переваги отримували пацієнти з оптимістичним прогнозом, зробленим на підставі оцінки стадії пухлини, індексу загального стануКарновського (KPS) та віку пацієнта. На відміну від періоду виживання без прогресування захворювання, у пацієнтів зKPS≤ 80 і віком від 65 роківне було продемонстрованоклінічних переваг для загального періоду виживання.

 

Цетуксимаб як монотерапіярецидивуючого та/або метастатичного захворювання у разі неефективності попередньої хіміотерапії

  • ДослідженняEMR 62 202-016 ‒ це відкрите дослідження застосування цетуксимабу для лікування пацієнтів з рецидивуючим абометастатичним плоскоклітинним раком голови та шиї, у яких попередній курсхіміотерапії першої лінії виявився неефективним. Дослідження проводилось за участю однієї групи пацієнтів у складі 103 осіб.

Дані ефективності, отримані в цьому дослідженні, узагальнено в таблиці 6.

Таблиця 6

Досліджувані параметри / статистика

n (%)

95 % ДІ

ORR,об’єктивний коефіцієнт відповіді

13 (12,6)

6,9; 20,6

DCR,коефіцієнт контролю захворювання

47 (45,6)

35,8; 55,7

 

Медіанне значення, місяців

95 % ДІ

ТТР,період до початку прогресування захворювання

2,3

1,6; 3,1

ОS,загальний період виживання

5,8

4,9; 7,1

 

ДІ ‒ довірчий інтервал,DCR‒ пацієнти з повною відповіддю, частковою відповіддю або стабільним станом впродовж щонайменше 6 тижнів.

 

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості цетуксимабу вивчали у клінічних дослідженнях при його застосуванні як монотерапії або в комбінації з хіміотерапією чи променевою терапією. При внутрішньовенному введенні щотижневих інфузій в дозах від 5 до 500 мг/м2 площі поверхні тіла цетуксимабу притаманна дозозалежна фармакокінетика.

При введенні початкової дози 400 мг/м2площі поверхні тіла середнійоб’єм розподілуцетуксимабуприблизно еквівалентний судинному простору (2,9 л/м2з діапазоном від1,5 до 6,2 л/м2). Середнє значення Сmax (± стандартне відхилення) становить 185 ± 55 мкг/мл. Середній кліренс на 1 м2площі поверхні тіла становить 0,022 л/годину.При введенні рекомендованих доз цетуксимаб має тривалий період напіввиведення з діапазоном від 70 до 100 годин.

Сироваткова концентрація цетуксимабу досягає рівноважних значень через три тижні після початку монотерапії. Середня максимальна концентрація цетуксимабу становить 155,8 мкг/мл на 3-му тижні та 151,6 мкг/мл на8-му тижні лікування, тоді як відповідна середня мінімальна концентрація становить 41,3 та55,4 мкг/мл відповідно. У дослідженні комбінованої терапії з іринотеканом середня мінімальна концентрація цетуксимабу становила відповідно 50 мкг/мл на 12-му тижні та 49,4 мкг/мл на 36-му тижні.

Описано кілька можливих шляхів метаболізму антитіл. До усіх цих шляхів залучені процеси біодеградації антитіл до менших молекул, тобто низькомолекулярних пептидів або амінокислот.

 

Фармакокінетикав окремих групах пацієнтів

Об’єднаний аналіз даних усіх клінічних досліджень показав, що фармакокінетичніхарактеристики цетуксимабу не залежать від раси, статі, віку та стану нирок і печінкипацієнтів.

Дотепер у дослідженнях брали участь лише пацієнти з адекватними нирковою та печінковоюфункціями (сироватковий креатинін ≤ 1,5 раза, трансамінази ≤ 5 разів табілірубін ≤ 1,5 раза вище верхньої межі норми).

 

Пацієнти педіатричної групи

У дослідженні фази І, яке проводилось за участю пацієнтів педіатричної групи (віком від 1 до 18 років), які страждали на солідні пухлини, що важко піддаються хіміотерапії, цетуксимаб призначався у комбінації з іринотеканом. Фармакокінетичні результати, одержані у цьому дослідженні, були подібні до результатів, одержаних у дорослих.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування пацієнтів з метастатичним колоректальним раком зRASдикого типу та експресією рецепторів епідермального фактора ростуEGFR:

  • у комбінації з хіміотерапією на основі іринотекану або тривалих інфузій 5-фторурацилу/фолінової кислоти та оксаліплатину якперша лінія терапії;
  • як монотерапія у разі неефективності попередньої хіміотерапії на основіоксаліплатинуабо іринотекану, а також при непереносимості іринотекану.

Лікування пацієнтів із

плоскоклітинним

раком голови та шиї:

  • у комбінації з променевоютерапією для лікування локальнопоширених форм якперша лінія терапії;
  • у комбінації зхіміотерапією на основі сполук платини для лікування рецидивуючих та/або метастатичних пухлин;
  • як монотерапія рецидивуючих та/або метастатичних пухлин у разі неефективності попередньої хіміотерапії.

 

Протипоказання.

Ербітукс протипоказаний пацієнтам з відомими тяжкими реакціями гіперчутливості на цетуксимаб (3 або 4 ступінь за критеріямиСТСАЕ (Загальні термінологічні критерії для побічних реакцій, Національний інститут раку США)).

Комбінація Ербітуксу зхіміотерапією із застосуваннямоксаліплатинупротипоказана пацієнтам з мутаціями або невідомимстатусом генівRAS (див. розділ «Особливості застосування»).

Перед тим, як розпочати комбіновану терапію, слід також врахувати протипоказання для застосування супутніх хіміотерапевтичних засобів або променевої терапії.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Забороняється змішувати Ербітукс з іншими лікарськими засобами,за винятком наведених у розділі«Спосіб застосування та дози».

При проведенні комбінованої терапії з препаратами платини може зростати частота випадків тяжкої лейкопенії або тяжкої нейтропенії, що може призвести до зростання частоти інфекційних ускладнень, таких як фебрильна нейтропенія, пневмонія або сепсис, порівняно із такою у разі проведення тільки хіміотерапії із застосуванням сполук платини.

При проведенні комбінованої терапії з фторпіримідинами спостерігалося зростання частоти випадків ішемічної хвороби серця, включаючи інфаркт міокарда та застійну серцеву недостатність, а також випадків долонно-підошовного синдрому (долонно-підошовної еритродизестезії), порівняно з такою при застосуванні лише фторпіримідинів.

При проведенні комбінованої терапії зкапецитабіном та оксаліплатином (XELOX) може зростати частота випадків тяжкої діареї.

В офіційному дослідженні лікарських взаємодій було показано, що фармакокінетичні характеристики цетуксимабу не змінюються при одночасному введенні з разовою дозою іринотекану (350 мг/м2площі поверхні тіла). Аналогічно при одночасному введенні з цетуксимабом не змінюються фармакокінетичні характеристики іринотекану.

Інших офіційних досліджень лікарських взаємодій цетуксимабу не проводилось.

 

Особливості застосування.

Інфузійні реакції, включаючи анафілактичні реакції

Під час лікування часто можуть спостерігатися тяжкі інфузійні реакції, включаючи анафілактичні реакції, які у деяких випадках можуть призводити до летальних наслідків. У разі розвитку серйозних інфузійних реакцій необхіднонегайно та остаточно припинити терапію цетуксимабом та розпочати невідкладне лікування у разі необхідності. Деякі з цих реакцій можуть бути анафілактичними чи анафілактоїдними за своєю природою або пов’язаними із синдромом вивільнення цитокінів (CRS). Симптоми інфузійних реакцій можуть розвиватися під час першої інфузії або через кілька годин після її завершення, а також під час введення наступних інфузій.

Пацієнтів слід попередити про можливістьрозвитку відстрочених реакцій та про необхідність звертатись до лікаря при появісимптомів або ознак інфузійних реакцій. Симптоми можуть включати бронхоспазм, кропив’янку, підвищення або зниження артеріального тиску, втрату свідомості або шок. У поодиноких випадках спостерігались стенокардія, інфаркт міокарда або зупинка серця.

Анафілактичні реакції, наприклад, зумовлені перехресною взаємодією попередньо виробленихIgE антитіл з цетуксимабом, можуть розвинутися вже впродовж кількох хвилин після початку введення першої інфузії. Такі реакції зазвичай призводять до бронхоспазму або кропив’янки і можуть розвиватися незважаючи на проведену премедикацію. Ризик розвитку анафілактичних реакцій суттєво зростає у пацієнтів з алергією на червоне м’ясо або укуси кліщів в анамнезі або у пацієнтів з позитивними результатами визначенняIgE антитіл до цетуксимабу (α-1-3-галактоза). Таким пацієнтам цетуксимаб можна вводити лише після ретельної оцінки переваг та ризиків застосування з розглядом альтернативних методів лікування і лише під ретельним наглядом кваліфікованих медичних працівників із забезпеченням доступу до реанімаційного обладнання.

Першу дозу препарату слід вводити повільно, зі швидкістю не більше 5 мг/хвилину, а ретельний моніторинг фізичного стану пацієнта проводити щонайменше впродовж 2 годин після введення інфузії. Якщо під час першої інфузії впродовж перших 15 хвилин розвиваються інфузійні реакції, інфузію слід перервати і провести ретельну оцінку переваг та ризиків подальшого застосування препарату, включаючи аналіз того, чи можуть у пацієнта з’явитисьIgEантитіла перед введенням наступної інфузії.

Якщо інфузійні реакції розвиваються під час першої інфузії пізніше або під час наступних інфузій, подальші дії залежать від ступеня їхньої тяжкості:

-        1-й ступінь: продовження інфузії з повільною швидкістю під ретельним наглядом;

-        2-й ступінь: продовження інфузії з повільною швидкістю та негайне лікування симптомів інфузійних реакцій;

-        3-й та 4-й ступінь: негайне припинення інфузії, невідкладне лікування симптомів та протипоказання до подальшого застосування цетуксимабу.

Синдром вивільнення цитокінів (CRS) зазвичай розвивається у межах 1 години після завершення інфузії та менш часто призводить до розвитку бронхоспазму та кропив’янки. Загалом найтяжчі формиCRSспостерігаються після введення першої інфузії.

Легкі або помірні інфузійні реакції є дуже поширеними і проявляються такими симптомами, як гарячка, озноб, запаморочення та задишка; вони переважно пов’язані у часі з першою інфузією цетуксимабу. У разі розвитку легких або помірних інфузійних реакцій можназнизити швидкість інфузії.Усі подальші інфузіїрекомендується вводити з такою зниженою швидкістю.

Пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом, особливо під час першої інфузії. Особливу увагу рекомендується приділяти пацієнтам з ослабленимзагальним станом та існуючими серцево-легеневими захворюваннями.

 

Дихальні розлади

При застосуванні Ербітуксу повідомлялося про випадки інтерстиціальних хвороб легень (ІХЛ), у т. ч. з летальним наслідком, у пацієнтів, більшість з яких належала до японської популяції.

Відомо, що випадки ІХЛ пов’язані із супутніми та/або обтяжуючими факторами, такими як супутня хіміотерапія, а летальні наслідки часто спостерігались при попередньо існуючих легеневих захворюваннях. Тому пацієнти із такими факторами повинні знаходитись під ретельним контролем. У разі появи симптомів (таких як задишка, кашель, лихоманка) або за наявності результатів рентгенологічних обстежень, що дають змогу припустити наявність ІХЛ, слід негайно провести відповідну діагностику.

При виявленні інтерстиціальних хвороб легеньнеобхідно припинити застосування цетуксимабу та розпочативідповідне лікування.

 

Шкірні реакції

Основними побічними реакціями на застосування цетуксимабу є шкірні реакції, які можуть набувати тяжкого перебігу, особливо при комбінації з хіміотерапією. Під час терапії зростає ризик розвитку вторинних інфекцій (переважно бактеріального походження). Повідомлялося про випадки стафілококового токсичного епідермального некролізу, некротизуючого фасциїту та сепсису, деякі з них були летальними (див. розділ «Побічні реакції»).

У разі розвитку шкірних реакцій, які є дуже поширеними, може бути потрібне переривання або припинення лікування. За клінічними протоколами лікування для профілактики шкірних реакцій передбачається застосування пероральних препаратів тетрацикліну (6 − 8 тижнів) та місцеве застосування 1 % крему гідрокортизону зі зволожувачем. Для лікування шкірних реакцій застосовували місцеві препарати кортикостероїдів помірної або сильної дії або пероральні препарати тетрацикліну.

У разі розвитку серйозних шкірних реакцій (≥ 3 ступеня заСТСАЕ) або при непереносимості застосування цетуксимабу необхідно перервати. Поновлення терапії можливе лише при зниженні тяжкості реакції до 2-го ступеня. Якщо серйозні шкірні реакції розвиваються вперше, лікування може бути поновлено без зміни дозування.

Якщо серйозні шкірні реакції розвиваються вдруге або втретє, застосуванняцетуксимабу слід перервати знову. Терапію можна поновити лише після зниження тяжкості реакції до 2-го ступеня із застосуванням нижчих доз (200 мг/м2 площі поверхні тіла після другого випадку та 150 мг/м2 площі поверхні тіла після третього випадку).

Якщо серйозні шкірні реакції розвиваються вчетверте або якщо під час переривання лікування їхня тяжкість не зменшується до 2-го ступеня,необхідно остаточно припинити терапію із застосуваннямцетуксимабу.

 

Електролітний дисбаланс

Під час лікування часто спостерігається поступове зниження сироваткових рівнів магнію, що може призводитидо тяжкої гіпомагніємії. Гіпомагніємія є оборотною при відміні цетуксимабу. Крім того, внаслідок діареї може розвинутися гіпокаліємія. Також може розвинутися гіпокальціємія; зокрема, при проведенні комбінованої хіміотерапії з препаратами платини частота випадків тяжкої форми гіпокальціємії може зростати.

Визначення сироваткового рівня електролітів рекомендується проводити до початку та періодично під час терапії цетуксимабом. За необхідності рекомендується проведення замісної терапії електролітами.

 

Нейтропенія та повязані з нею інфекційні ускладнення

При застосуванні цетуксимабу в комбінації з хіміотерапією на основі сполук платини у пацієнтів підвищується ризик розвитку тяжкої нейтропенії, внаслідок чого можуть розвинутися інфекційні ускладнення, такі як фебрильна нейтропенія, пневмонія або сепсис. Такі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом, особливо за наявності шкірних уражень, мукозиту або діареї, які можуть сприяти розвитку інфекцій (див. розділ «Побічні реакції»).

 

 

 

Серцево-судинні розлади

При лікуванні недрібноклітинного раку легень,плоскоклітинногораку голови та шиї і колоректального раку спостерігалось зростання частоти тяжких та іноді летальних серцево-судинних ускладнень та летальних наслідків їх лікування. У деяких дослідженнях спостерігався зв’язок таких випадків з віком ≥ 65 років та станом хворих. При призначенні цетуксимабу слід враховувати загальний стан та стан серцево-судинної системи пацієнтів, а також супутнє лікування препаратами з кардіотоксичними властивостями, зокрема фторпіримідинами.

 

Розлади з боку органа зору

Пацієнти з ознаками та симптомами кератиту, такими як загострення або погіршення запалення очей, сльозотеча, світлочутливість, затуманення зору, біль в очах та/або почервоніння очей, повинні негайно звернутися до лікаря-офтальмолога.

При підтвердженні діагнозу виразкового кератиту лікування Ербітуксом слід перервати або припинити. При діагностуванні кератиту слід ретельно зважити переваги та ризики подальшого лікування.

Ербітукс з обережністю слід призначати пацієнтам з кератитом, виразковим кератитом або тяжкою формою сухості очей в анамнезі. Носіння контактних лінз є додатковим фактором ризику розвитку кератиту та виразкового кератиту. 

 

Колоректальний рак у пацієнтів з мутаціями генівRAS

Ербітукс не слід застосовувати для лікування пацієнтів з колоректальним раком, якщо пухлини мають мутації або невідомий статус генівRAS. Результати клінічних досліджень свідчать про негативне співвідношення переваг та ризиків застосування препарату за наявності у пухлин мутацій генівRAS. Зокрема, у таких пацієнтів при додаванні цетуксимабу до режимуFOLFOX4 спостерігався негативний вплив наперіод виживання без прогресування захворювання (PFS) тазагальний період виживання (OS).

Про подібні факти також повідомлялося при додаванні цетуксимабу до режимуXELOX у комбінації з бевацизумабом (CAIRO2). Однак, у цьому дослідженні не було продемонстровано позитивного впливу на показникиPFS таOSтакож у пацієнтів з пухлинами зKRAS дикого типу.

Досвід застосування цетуксимабу в комбінації з променевою терапією при лікуванні колоректального раку обмежений.

 

Окремі групи пацієнтів

Дотепер у клінічних дослідженнях препарату брали участь лише пацієнти з адекватними нирковою та печінковоюфункціями (сироватковий креатинін ≤ 1,5 раза, трансамінази ≤ 5 разів ібілірубін ≤ 1,5 раза вище верхньої межі норми).

Застосування Ербітуксу не досліджувалось у пацієнтів з одним або кількома наступними аномальними лабораторними параметрами: гемоглобін <9 г/дл, кількість лейкоцитів < 3000/мм3, абсолютна кількість нейтрофілів < 1500/мм3, кількість тромбоцитів < 100000/мм3.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Рецептори епідермального фактора росту (EGFR) залучені до процесів розвитку плода. Обмежені спостереження на тваринах свідчать про те, що цетуксимаб, як і іншіIgG1 антитіла, перетинає плацентарний бар’єр. Дані, одержані у дослідженнях на тваринах, не виявили жодних доказів тератогенності цетуксимабу, однак спостерігалось зростання частоти абортів, яке мало дозозалежний характер. Даних щодо застосуванняпрепарату вагітними жінками або жінками у період лактації недостатньо.

Томувагітним жінкамабо жінкам, які не застосовують адекватних засобів контрацепції,наполегливорекомендується призначати Ербітукс лише у разі, коли потенційні переваги для жінки перевищують потенційний ризик для плода.

Оскільки невідомо, чи виділяється цетуксимаб у грудне молоко, жінкам не рекомендується годувати груддю під час лікування Ербітуксом і протягом 2 місяців після введення останньої дози препарату.

Даних щодо впливу цетуксимабу на фертильність людини немає.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу препарату на здатність пацієнта керувати автомобілем та працювати з технікою не проводилось. У разі розвитку побічних реакцій, які негативно впливають на швидкість реакції та здатність пацієнта сконцентруватися, рекомендується відмовитись від керування автомобілем та роботи з технікою до зникнення цих реакцій.

 

Спосіб застосування та дози.

Ербітукс можна застосовувати лише під наглядом лікаря, який має досвід застосування антинеопластичних лікарських засобів. Під час інфузії та впродовж щонайменше 1 години після її завершення пацієнти мають перебувати під ретельним медичним наглядом із забезпеченням доступу до реанімаційного обладнання.

Щонайменше за 1 годину перед першою інфузією Ербітуксу пацієнтам слід провести премедикацію антигістамінними препаратами та кортикостероїдами. Рекомендується проводити таку премедикацію перед усіма наступними інфузіями.

За усіма показаннями Ербітукс вводять 1 раз на тиждень. Початкова доза становить 400 мг цетуксимабу на 1 м2 площі поверхні тіла. У подальшому вводять дози по 250 мг цетуксимабу/м2площі поверхні тіла щотижнево.

 

Колоректальний рак

Для лікування метастатичного колоректального раку Ербітукс застосовуютьу комбінації з хіміотерапією,а такожякмонотерапію (див. розділ «Фармакодинаміка»).Перед початком застосування Ербітуксу необхідно підтвердити дикий статус генівRAS (KRAS таNRAS). Наявність мутацій генівKRASтаNRAS (екзони 2, 3, та 4) слід визначати за допомогою валідованих методів у кваліфікованій лабораторії.

Дозування та рекомендовані модифікації доз супутніх хіміотерапевтичних агентів наведено в інструкціях для застосування відповідних лікарських засобів.Супутні лікарські засоби не можна вводити раніше ніж через 1 годину після завершення інфузіїЕрбітуксу.

Рекомендується продовжувати лікування Ербітуксом до прогресуванняосновного захворювання.

 

Плоскоклітинний рак голови та шиї

Для лікування локальнопоширеного плоскоклітинного раку голови та шиї Ербітуксзастосовують у комбінації з променевою терапією. Рекомендується розпочинати терапіюЕрбітуксом за тиждень до початку променевої терапії та продовжувати її до кінця терміну променевоїтерапії.

Для лікування рецидивуючого та/або метастатичного плоскоклітинного раку голови та шиїЕрбітукс застосовують у комбінації з хіміотерапією на основі сполук платини, після чого проводятьпідтримуючу монотерапію Ербітуксом до прогресування основного захворювання. Хіміотерапію не можна розпочинати раніше ніж через 1 годину після завершення інфузії Ербітуксу.

 

Окремі групи пацієнтів

Дотепер у клінічних дослідженнях препарату брали участь лише пацієнти з адекватними нирковою та печінковоюфункціями.

Застосування цетуксимабу у пацієнтів з попередніми гематологічними розладами не вивчалося.

При лікуванні пацієнтів літнього віку не потрібно коригувати дозу препарату, хоча досвід лікування пацієнтів віком від 75 років і старше обмежений.

 

Спосіб введення

Ербітукс вводять внутрішньовенно за допомогоюінфузійної системи,інфузійного або шприцевого насоса. Першу дозу слід вводити повільно зі швидкістю не більше 5 мг/хв впродовж 120 хв. Наступні щотижневі інфузії рекомендується вводити впродовж 60 хв. Швидкість інфузії не повинна перевищувати 10мг/хв.

 

Інструкції щодо приготування та введення інфузій

Для внутрішньовенних інфузій Ербітуксу, які можна вводити за допомогою інфузійної системи,інфузійного або шприцевого насоса, необхідно використовуватиокрему інфузійну лінію, яку в кінці інфузії слід промити стерильним 0,9 % розчиномнатрію хлориду для ін’єкцій.

 

Препарат Ербітукс сумісний з:

  • поліетиленовими, етилвінілацетатними або полівінілхлоридними пакетами;
  • поліетиленовими, поліуретановими, етилвінілацетатними, поліолефіновими термопластичними або полівінілхлоридними інфузійними наборами;
  • поліпропіленовими шприцами для шприцевого насоса.

 

Інфузійний розчин Ербітуксу необхідно готувати в асептичних умовах згідно таких інструкцій.

  • Для введення за допомогою інфузійного насоса або інфузійної системи (після розведеннястерильним 0,9 % розчином натрію хлориду)

Візьміть пакет для інфузій відповідного розміру зі стерильним 0,9 % розчином натрію хлориду. Розрахуйте необхідний об’єм Ербітуксу. За допомогою відповідного стерильного шприца і придатної голки відберіть відповідний об’єм стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду з пакета для інфузій. Візьміть відповідний стерильний шприц та приєднайте до нього придатну голку. Відберіть потрібний об’єм розчину Ербітуксу з флакона та перенесіть його в підготовлений пакет для інфузій. Повторюйте цю процедуру доти, доки не буде перенесено розрахований об’єм препарату. Приєднайте інфузійну лінію та перед початком інфузії заповніть її розведеним розчином Ербітуксу. Для введення використовуйте інфузійну систему або інфузійний насос. Встановіть і контролюйте швидкість введення, як наведено вище.

  • Для введення за допомогою інфузійного насоса або інфузійної системи (без попереднього розведення)

Розрахуйте необхідний об’єм Ербітуксу. Візьміть відповідний стерильний шприц (мінімальною ємністю 50 мл) і приєднайте до нього придатну голку. Відберіть відповідний об’єм розчину Ербітуксу з флакона та перенесіть його в стерильний вакуумований контейнер або пакет. Повторюйте цю процедуру доти, доки не буде перенесено розрахований об’єм препарату. Приєднайте інфузійну лінію та перед початком інфузії заповніть її Ербітуксом. Встановіть і контролюйте швидкість введення, як наведено вище.

  • Для введення за допомогою шприцевого насоса

Розрахуйте необхідний об’єм Ербітуксу.Візьміть відповідний стерильний шприц і приєднайте до ньогопридатнуголку. Відберіть необхідний об’єм розчинуЕрбітуксу з флакона. Зніміть голку і встановіть шприц у шприцевий насос. Приєднайте інфузійну лінію до шприца, встановіть і контролюйте швидкість введення, як наведено вище, і починайте інфузіюпісля заповнення лінії Ербітуксом або стерильним 0,9 % розчином натрію хлориду.У разі необхідності повторюйте цю процедуру, поки не буде введено увесь розрахований об’єм препарату.

 

Діти.

Пацієнти педіатричної групи не мають показань для застосування цетуксимабу.

Ефективність цетуксимабу при лікуванні пацієнтів педіатричної групи (віком до 18 років) не вивчалася.У дослідженні фази І, що проводилось за участю пацієнтів педіатричної групи, не було виявлено додаткових проблем, пов’язаних з безпекою застосування препарату.

 

Передозування.

Досвід введення разових доз цетуксимабу понад 400 мг/м2 площі поверхнітіла або щотижневого застосування доз понад 250 мг/м2площі поверхні тіла на сьогодні обмежений. У клінічних дослідженнях введення доз до700 мг цетуксимабу/м2площі поверхнітіла 1 раз на два тижні не впливало на профіль безпеки препарату.

 

Побічні реакції.

Основними побічними реакціями на введення цетуксимабу є шкірні реакції (спостерігаються більше ніж у 80% пацієнтів), гіпомагніємія (спостерігається більше ніж у 10% пацієнтів) та інфузійні реакції, які зазвичай проявляються легкими або помірними симптомами більше ніж у 10% пацієнтів, а у тяжкій формі спостерігаються більше ніж у 1 % пацієнтів.

Для визначення частоти побічних реакцій використовують таку термінологію: дуже поширені (≥ 1/10); поширені (від ≥ 1/100 до < 1/10); непоширені (від ≥ 1/1000 до < 1/100); поодинокі (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); рідкісні (< 1/10000); частота невідома (частота не може бути встановлена на підставі наявних даних).

Знак виноски (*) вказує на те, що нижче наводиться додаткова інформація щодо зазначених побічних реакцій.

 

Розлади метаболізму та харчування

Дуже поширені: гіпомагніємія (див. розділ «Особливості застосування»).

Поширені: дегідратація, зокрема спричинена діареєю або мукозитом; гіпокальціємія (див. розділ «Особливості застосування»); анорексія, яка може призводити до зменшення маси тіла.

Розлади з боку нервової системи
Поширені:головний біль.

Частота невідома: асептичний менінгіт.

Розлади з боку органа зору
Поширені:кон’юнктивіт.

Непоширені: блефарит, кератит.

Судинні розлади

Непоширені: тромбоз глибоких вен.

Дихальні, торакальні та медіастинальні розлади

Непоширені: емболія легеневої артерії, інтерстиціальні хвороби легень, які можуть мати летальні наслідки.

Шлунково-кишкові розлади
Поширені:діарея, нудота, блювання.

Гепатобіліарні розлади

Дуже поширені: підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, ЛФ).

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини

Дуже поширені: шкірні реакції*.

Рідкісні: синдром Стівенса − Джонсона/токсичний епідермальний некроліз.

Частота невідома: суперінфекція шкірних уражень*.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Дуже поширені:легкі або помірні інфузійні реакції (див. розділ «Особливості застосування»); мукозит, у деяких випадках у тяжкій формі. Мукозит може призводити до епістаксису.

Поширені: тяжкі інфузійні реакції, у деяких випадках ‒ з летальними наслідками (див. розділ «Особливості застосування»), слабкість.

 

Додаткова інформація

Загалом клінічно значущої різниці між побічними реакціями у чоловіків та жінок не спостерігалось.

 

Шкірні реакції

Шкірні реакції можуть розвинутися більше ніж у 80% пацієнтів, і переважно вонипредставлені вугроподібним висипанням та/або, менш часто, свербежем, сухістю шкіри, десквамацією, гіпертрихозом або ураженням нігтів (наприклад пароніхією). Майже 15 % шкірних реакцій є тяжкими, включаючи поодинокі випадки некрозу шкіри. Більшість шкірних реакцій розвивається у межах перших 3 тижнів терапії. Зазвичай вони минають без наслідків через деякий час після припинення лікування, якщо коригування дози проводилося відповідно до рекомендацій розділу «Особливості застосування».

Ураження шкіри, спричинені цетуксимабом, можуть спровокувати схильність до розвитку суперінфекцій (наприклад, спричиненихS.aureus),що може призвести до подальших ускладнень, наприклад до розвитку запалення підшкірної жирової клітковини, бешихового запалення, а також до патологій, що потенційно можуть мати летальний наслідок ‒ стафілококового токсичного епідермального некролізу, некротизуючого фасциїту чи сепсису.

 

Комбіноване лікування

При проведенні комбінованої терапії з хіміотерапевтичними агентами слід враховувати інформацію, наведену у відповідних інструкціях для медичного застосування цих препаратів.

При проведенні комбінованої терапії з препаратами платини може зростати частота випадків тяжкої лейкопенії або тяжкої нейтропенії, що може призвести до зростання частоти інфекційних ускладнень, таких як фебрильна нейтропенія, пневмонія або сепсис, порівняно із такою у разі проведення тільки хіміотерапії із застосуванням сполук платини.

При проведенні комбінованої терапії з фторпіримідинами спостерігалося зростання частоти випадків ішемічної хвороби серця, включаючи інфаркт міокарда та застійну серцеву недостатність, а також випадків долонно-підошовного синдрому (долонно-підошовної еритродизестезії), порівняно з такою при застосуванні лише фторпіримідинів.

У комбінації з місцевою променевою терапією голови та шиї додатково спостерігались побічні ефекти, притаманні променевій терапії (такі як мукозит, променевий дерматит, дисфагіяабо лейкопенія, переважно у формі лімфоцитопенії). У рандомізованому контрольованому клінічному дослідженні, у якому брали участь 424 пацієнти, тяжкі форми гострого променевогодерматиту, мукозит та відстрочені побічні реакції, пов’язані з проведенням променевої терапії, спостерігались трохи частіше при комбінованому застосуванні променевої терапії з Ербітуксом, ніж при проведенні тільки променевої терапії.

 

Термін придатності.4 роки.

Якщо розчин приготовлений, як наведено вище, він зберігає фізико-хімічну стабільність впродовж 48 годинпри зберіганні при температурі 25 °С.

Ербітукс не містить протимікробних консервантів або бактеріостатичних агентів.З мікробіологічної точки зору, препарат слід використовувати негайно післявідкриття флакона. Якщо препарат не був використаний негайно післявідкриття флакона і якщо відкриття флакона з препаратом відбувалося не в контрольованих та валідованих асептичних умовах, відповідальність щодо терміну таумов зберігання несе споживач (за звичайних умов термін зберігання при температурі 2 − 8 °С не повиненперевищувати 24 годин).

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі 2 − 8 °С (у холодильнику).

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 20 мл або 100 мл розчину для інфузій у скляному флаконі, закритому гумовою пробкою та запечатаному алюмінієвим обжимним кільцем з пластиковою кришкою; по 1 флакону у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.Мерк КГаА /MerckKGaA

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Франкфуртер Штрассе 250,D-64293 Дармштадт, Німеччина /FrankfurterStrasse250,D-64293Darmstadt,Germany.

Дата останнього перегляду.