ДИФОРС 80 таблетки 80 мг + 5 мг

Rp

Форма выпуска и дозировка

Таблетки, 80 мг + 5 мг

Таблетки, 80 мг + 5 мг

Упаковка

Блістер №10x1
Блістер №10x3
Блістер №30x1

Блістер №10x1

Аналоги

Классификация

Классификация эквивалентности

N/A

info

Действующее вещество

ВАЛСАРТАН + АМЛОДИПИН

Производитель:

Фарма Старт Украина

Форма товара

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Условия отпуска

за рецептом

Rp

Регистрационное удостоверение

UA/12365/01/02

Дата последнего обновления: 23.10.2020

Характеристика

  • Беременность и кормление грудью: Діфорспротипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти.
  • Дети: Дослідження лікування цим препаратом дітей (віком до 18 років) не проводили. Тому до отримання більш повної інформації препаратДіфорсне рекомендується застосовувати для лікування дітей.
  • Заявитель: ТОВ "АСІНО УКРАЇНА"
  • Особые предостережения: Безпека та ефективністьамлодипіну при лікуваннігіпертензивногокризу не встановлені.
  • Передозировка: Лікування.
  • Побочные реакции: Наведені нижче побічні реакції класифіковані за системами органів та частотою виникнення. Частоту виникнення побічних реакцій оцінювали за такими критеріями:
  • Индикация: Есенціальна гіпертензія у пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюєтьсяза допомогоюмонотерапіїамлодипіном абовалсартаном.
  • Противопоказания: Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня (ШКФ > 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози не потрібна. При помірних порушеннях ниркових функцій рекомендується контролювати рівні калію і креатиніну в крові.
  • Регистрационное удостоверение: UA/12365/01/02
  • Срок действия регистрационного удостоверения: 30.12.2075
  • Состав: 1 таблетка містить амлодипіну бесілату 6,94 мг у перерахуванні на амлодипін 5 мг та 80 мг валсартану
  • Торговое наименование: ДІФОРС 80
  • Условия отпуска: за рецептом
  • Условия хранения: Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °C.
  • Фармакологическая группа: Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ.

Упаковка

Блістер №10x1

Инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ДІФОРС 80

ДІФОРС 160

ДІФОРС XL

(DIFORS 80)

(DIFORS 160)

(DIFORS XL)

 

Склад:

діючі речовини:амлодипінубесілаттавалсартан;

1 таблетка міститьамлодипінубесілату6,94 мг у перерахуванні наамлодипін 5 мг та 80 мгвалсартану абоамлодипінубесілату 6,94 мг у перерахуванні наамлодипін 5 мг та 160 мгвалсартану, абоамлодипінубесілату13,88 мг у перерахуванні наамлодипін 10 мг та 160 мгвалсартану;

допоміжні речовини:кальціюгідрофосфат,дигідрат;целюлоза мікрокристалічна; натріюкроскармелоза;гідроксипропілцелюлоза; кремнію діоксид колоїдний безводний; тальк; магніюстеарат; покриття для нанесення оболонкиOpadry IIWhite (поліетиленгліколь,спиртполівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171)).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:двоопуклі таблетки круглої форми, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.

 

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторівангіотензину ІІ.

Код АТХ С09D B01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Діфорс міститьдваантигіпертензивні компоненти з додатковими механізмами контролю артеріального тиску у пацієнтів зесенціальноюгіпертензією:амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, авалсартан – до класу антагоністівангіотензину ІІ. Комбінація цих інгредієнтів проявляє адитивнийантигіпертензивнийефект, знижуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо.

Амлодипін.

Амлодипін інгібує трансмембранне проникнення іонів кальцію у гладкі м’язи серця і судин. Механізмантигіпертензивноїдіїамлодипіну зумовлений прямимрелаксуючимвпливом на гладкі м’язи судин, що зумовлює зменшення периферичного судинного опору і призводить до зниження артеріального тиску. Експериментальні дані підтверджують, щоамлодипін зв’язується удигідропіридинових інегідропіридиновихмісцях зв’язку. Скоротливі процеси серцевого м’яза і гладких м’язів судин залежать від проходження позаклітинного кальцію у ці клітини через специфічні іонні канали.

Після введення терапевтичних доз пацієнтам зесенціальноюгіпертензієюамлодипін спричиняєвазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску в положеннях хворого лежачи і стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується істотною зміною швидкості серцевих скорочень або рівнівкатехоламініву плазмі при тривалому застосуванні.

Ефект корелює з концентраціями у плазмі крові у пацієнтів молодого і літнього віку.

У пацієнтівз артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок терапевтичні дозиамлодипіну призводять до зниженняренальногосудинного опору і підвищення рівнягломерулярноїфільтрації, а також ефективного ниркового потоку плазми без змін фракції, що фільтрується, або протеїнурії.

Як і у випадку з іншими блокаторами кальцієвих каналів, вимірювання гемодинаміки серцевої функції у спокої та при навантаженні (або при ходьбі) у пацієнтів з нормальною функцією шлуночків, пролікованихамлодипіном, у цілому показали невелике підвищення серцевого індексу без істотного впливу наdP/dt або налівошлуночковийідіастолічний тиск або об’єм. Угемодинамічнихдослідженняхамлодипін не виявляв негативногоінотропного ефекту при застосуванні терапевтичних дозу інтактних тварин та людей, навіть при сумісному введенні з бета-блокаторами.

Амлодипін не змінює функціюсинусно-передсердноговузла іпередсердно-шлуночкової провідності у здорових тварин або людей. При застосуванніамлодипінув комбінації з бета-блокаторами у пацієнтів зесенціальноюгіпертензією або стенокардією змін показників електрокардіограми не відзначено.

Спостерігалися позитивні клінічні ефектиамлодипінуу пацієнтів з хронічною стабільною стенокардією,вазоспастичноюстенокардією та ішемічною хворобою, що була підтвердженаангіографічно.

Валсартан.

Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які є рідко поширені і відповідають за ефекти ангіотензину ІІ.Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторіввалсартаномможуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1-рецепторів.Валсартан не має будь-якої часткової активностіагоніставідносноАТ1-рецепторіві має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість зАТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами.

Валсартан не пригнічуєангіотензинперетворювальнийфермент (АПФ), відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнуєбрадикінін.Встановлено, що прийомвалсартану значно знижує рівень госпіталізації пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (NYHA класу II–IY). Більш значущий ефект досягався у пацієнтів, які не отримували інгібітори АПФ або бета-блокатори. Також встановлено, що прийомвалсартанузнижував серцево-судинну летальність у клінічно стабільних пацієнтів з патологією лівого шлуночка аболівошлуночковоюдисфункцією після інфаркту міокарда.

Інші дослідження: подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).

Відомо, що у двох великихрандомізованих контрольованих дослідженнях вивчали застосування комбінації інгібітору АПФ та АРА. У даних дослідженнях при порівнянні змонотерапією не було виявлено значущих позитивних відмінностей щодо впливу на нирки та/або серцево-судинну систему та летальність, тоді як був встановлений підвищений ризик розвиткугіперкаліємії, гострого ураження нирок та/абогіпотензії. З урахуванням подібностіфармакокінетичних властивостей дані результати також релевантні для інших інгібіторів АПФ та АРА.Таким чином, не слід сумісно застосовувати інгібітори АПФ та АРА пацієнтам із діабетичною нефропатією.Не спостерігається ніяких побічних ефектів, зумовленихбрадикініном.Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які, як відомо, відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.

Призначення препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після призначення внутрішньо разової дози препарату початокантигіпертензивної активності відзначається у межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається у межах 4-6 годин.

Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому разової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2-4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Раптова відмінавалсартануне призводить до відновлення артеріальної гіпертензії або до інших побічних клінічних явищ.

Валсартан/амлодипін.

Комбінаціяамлодипінубесілат/валсартан у пацієнтів з артеріальною гіпертензією спричиняєантигіпертензивний ефект упродовж приблизно 24 годин. Раптова відміна препарату не призводить до швидкого підвищення артеріального тиску.

У пацієнтів, у яких артеріальний тиск адекватно контролюєтьсяамлодипіном, при неприйнятних набряках комбінована терапія може забезпечити аналогічний контроль артеріального тиску при зменшенні набряків.

Фармакокінетика.

Лінійність.Валсартан іамлодипін проявляють лінійність фармакокінетики.

Всмоктування.Після внутрішнього застосування терапевтичних дозамлодипінуокремо максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові досягається протягом 6-12 годин. Розрахована абсолютнабіодоступністьстановить від 64 до 80 %. Їжа істотно впливає набіодоступністьамлодипіну.

Розподіл. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Відомо, щоу дослідженняхамлодипінуinvitroдоведено, що у пацієнтів, хворих наесенціальнугіпертензію, приблизно 97,5 % циркулюючого препарату зв’язується з білками плазми.

Біотрансформація.Амлодипін інтенсивно (приблизно 90 %)метаболізується у печінці до неактивних метаболітів.

Виведення. Виведенняамлодипіну з плазми крові двофазне, з періодомнапіввиведення приблизно 30-50 годин. Рівноважні рівні у плазмі крові досягаються після постійноговведення протягом 7-8 днів. 10 % початковогоамлодипінуі 60 % метаболітівамлодипіну виводяться із сечею.

Валсартан.

Всмоктування.Після прийому препарату внутрішньо пік концентрації (Сmax)валсартану у плазмі досягається протягом 2-4 годин. Середня величина абсолютноїбіодоступності препарату становить 23 %. Їжа знижує експозиціювалсартану, як показує AUC (концентрація у плазмі – час), приблизно на 40 %, а пік концентрації у плазмі (Сmах)– на 50 %, хоча через 8 годин після застосування концентраціявалсартануу плазмі однакова для групи, яка приймала препарат натще, і групи пацієнтів, яка приймала препарат після їди. Зниження AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, томувалсартанможна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл.Рівноважний об’єм розподілувалсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на те, щовалсартанрозподіляється у тканинахнеінтенсивно.Валсартан міцно зв’язується з білками плазми (94-97 %), головним чином із сироватковим альбуміном.

Біотрансформація.Валсартан значною мірою не трансформується, оскільки тільки 20 % дози переходить у метаболіти. У плазмі крові в низьких концентраціях (менше 10 % від AUCвалсартану) ідентифікованийгідроксиметаболіт, якийфармакологічно неактивний.

Виведення. Длявалсартану характернабагатоекспоненціальнакінетика виведення(часнапіввиведення Т1/2a < 1 години і Т1/2b приблизно 9 годин).Валсартан виводиться головним чином у незміненому стані з калом (приблизно 83 % від дози) і сечею (близько 13 % від дози). Після внутрішньовенного введення кліренсвалсартану у плазмі крові становить приблизно 2 л/год, а йогоренальнийкліренс – приблизно 0,62 л/год (приблизно 30 % від загального кліренсу). Періоднапіввиведеннявалсартану – 6 годин.

Валсартан/амлодипін.

Після перорального застосування препаратуДіфорс пік концентрації (Сmax)у плазмікровівалсартану іамлодипінудосягається за 3 і 6-8 годин відповідно. Швидкість і ступінь всмоктування препаратуДіфорсеквівалентнібіодоступностівалсартанутаамлодипінупри призначенні окремо.

 

Особливі популяції.

Діти.

Дані про фармакокінетику препарату у дітей відсутні.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).

Час досягненняСmaxамлодипіну у плазмі крові приблизно однаковий у пацієнтів молодшого віку і пацієнтів літнього віку. У пацієнтів літнього віку кліренсамлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до зростання AUC і подовження періодунапіввиведення. Середня системна AUCвалсартану в осіб літньоговіку на 70 % вища, ніж у пацієнтів молодшого віку, тому необхідно дотримуватися обережності при підвищенні дози.

Ниркова недостатність.

Порушення функції нирок істотно не впливають на фармакокінетикуамлодипіну.Як і очікувалося стосовно до сполуки, нирковий кліренс якої становить лише 30 % загального плазмового кліренсу, кореляції між станом функції нирок і системною експозицієювалсартану не відзначалося.Тому пацієнти зі слабкими і помірними порушеннями функції нирок приймають звичайну початкову дозу.

Порушення функції печінки.

У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується кліренсамлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизнона 40-60 %. Усередньому у пацієнтівіз легкими і помірними хронічними захворюваннями печінки експозиція (визначена за значеннями AUC)валсартану в середньому вдвічі перевищує таку у здорових добровольців(відібрані за віком, статтю та масою тіла). Пацієнти, які мають захворювання печінки, повинні бути обережними при застосуванні препарату.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна гіпертензія у пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюєтьсяза допомогоюмонотерапіїамлодипіном абовалсартаном.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливістьдо активної субстанції, похіднихдигідропіридинуабо до будь-якого з компонентів препарату.

Тяжкі порушення функції печінки,біліарнийцироз печінки абохолестаз.

Тяжкі порушення функції нирок (швидкістьклубочкової фільтрації (ШКФ) < 30 мл/хв/1,73 м2).

Протипоказано пацієнтам, які перебувають на діалізі.

Протипоказане одночасне застосування антагоністів рецептораангіотензину (АРА), включаючивалсартан, або інгібіторівангіотензинперетворювальногоферменту (АПФ) заліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкістьклубочковоїфільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м2).

Вагітні або жінки, які плануютьзавагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Тяжкагіпотензія.

Шок (включаючикардіогенний шок).

Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад,гіпертрофічна обструктивнакардіоміопатія і стеноз аорти тяжкого ступеня).

Гемодинамічнонестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Медикаментозні взаємодії.

Дослідженняміжлікарських взаємодій препаратуДіфорс з іншими лікарськими засобами не проводили.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними.

Інші гіпотензивні препарати.

Часто застосовувані гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-блокатори,діуретики) та інші лікарські засоби, які можуть спричиняти появу гіпотензивних небажаних явищ (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-блокатори, що застосовуються для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилювати гіпотензивну дію комбінації.

Взаємодії, пов’язані замлодипіном.

Супутнє застосування не рекомендоване.

Грейпфрут або грейпфрутовий сік.

Не рекомендується застосуванняамлодипіну з грейпфрутовим соком або з грейпфрутом, оскільки у деяких пацієнтівбіодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними.

Інгібітори CYP3A4.

Супутнє застосуванняамлодипіну з більш чи менш потужними інгібіторами CYP3A4 (інгібіторамипротеази,азоловими протигрибковими,макролідами, такими як еритроміцин абокларитроміцин,верапаміл абодилтіазем)може призвести до значного посилення системного впливуамлодипіну. Клінічні прояви такихфармакокінетичних змін можуть бути посиленими у пацієнтів літнього віку. Можуть бути необхідними клінічний моніторинг та корекція доз.

Індуктори CYP3A4 (протисудомніпрепарати (наприкладкарбамазепін, фенобарбітал,фенітоїн,фосфенітоїн,примідон),рифампіцин, звіробій звичайний (Hypericumperforatum).

Немає досліджень щодо ефектів індукторівCYP3A4 наамлодипін. Супутнє застосуванняіндукторівCYP3A4 (наприкладрифампіцину,Hypericumperforatum) може призвести до зниження концентраціїамлодипіну у плазмі крові. Рекомендується з обережністю застосовуватиамлодипінз індукторамиCYP3A4.

Симвастатин.

Багаторазове застосування доз 10 мгамлодипінуз 80 мгсимвастатину призводить до збільшення експозиціїсимвастатину на 77 % порівняно з застосуванням одногосимвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозусимвастатину до 20 мг для пацієнтів, які застосовуютьамлодипін.

Дантролен (інфузії).

Відомо, що у тварин спостерігалися летальні випадкивентрикулярнихфібриляцій такардіоваскулярних колапсів у зв’язку згіперкаліємією після застосуванняверапамілутадантролену внутрішньовенно. Через ризикгіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких якамлодипін, пацієнтам,схильним до розвитку злоякісної гіпертермії та при лікуванні злоякісних гіпертермій. 

Інші.

У ході клінічних дослідженьамлодипін не впливав на фармакокінетикуаторвастатину, діоксину,варфарину абоциклоспорину.

Взаємодії, пов’язані звалсартаном.

Супутнє застосування не рекомендоване.

Літій.

При одночасному застосуваннілітію з інгібіторами АПФабо антагоністами рецепторівангіотензину ІІ, включаючивалсартан, відзначалося оборотне підвищення сироваткових концентрацій літію і його токсичності. Супутнє застосуваннявалсартануі літію не рекомендується. Якщо ж застосування такої комбінації необхідне, слід ретельно контролювати рівень літію в сироватці крові.Ризик підвищення токсичності літію може бути надалі підвищений при сумісному застосуванні препаратуДіфорс тадіуретиками.

Калійзберігаючідіуретики, калієві добавки, замінники солі, що містять калій, та інші препарати, які можуть підвищувати рівень калію.

Якщо лікарські засоби, що впливають на калієві канали, призначають у комбінації звалсартаном, слід передбачити частий контроль вмісту калію у плазмі.

 

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота (>3 г/добу) і неселективні НПЗП.

При супутньому застосуванні антагоністівангіотензину II і НПЗП можливе послаблення гіпотензивної дії. Також супутнє застосування антагоністівангіотензину II і НПЗП підвищує ризик погіршення ниркових функцій та підвищення рівня калію в сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендується контролювати стан функції нирок, а також забезпечувати належний рівень води в організмі пацієнта.

Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин,циклоспорин) абоефлюксногопереносника (ритонавір).

Результати дослідженьinvitroз тканиною печінки людини показали, щовалсартан є субстратом печінкового переносника накопиченняOATP1B1 та печінковогоефлюксногопереносника MRP2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин,циклоспорин) абоефлюксного переносника (ритонавір) можуть збільшувати системну експозиціювалсартану.

Подвійна блокада РААС з АРА, інгібіторами АПФ абоаліскіреном.

Результати клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС при комбінованому застосуванні інгібіторів АПФ, АРА чиаліскіренупризводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ якгіпотензія,гіперкалієміятазниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно з лікуванням одним лікарським засобом, що впливає на РААС. Тому супутнє застосування АРА – включаючивалсартан – або інгібіторів АПФ заліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).

Інші.

Примонотерапіївалсартаномне встановлені клінічно значущі лікарські взаємодії з такими препаратами:циметидин,варфарин,фуросемід,дигоксин,атенолол,індометацин,гідрохлоротіазид,амлодипін,глібенкламід.

 

Особливості застосування.

Безпека та ефективністьамлодипіну при лікуваннігіпертензивногокризу не встановлені.

Пацієнтиз дефіцитом в організмі натрію та/або об’єму циркулюючої крові.

У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією (0,4 %) спостерігалася надмірнагіпотензія.

У пацієнтів з активованоюренін-ангіотензиновоюсистемою (зі зниженим вмістом натрію та/або об’ємом циркулюючої крові, які одержують високі дозидіуретиків), які приймають блокаториангіотензинових рецепторів, може виникати симптоматичнагіпотензія. Рекомендовано корекцію цього стану перед застосуванням препаратуДіфорс або ретельний медичний нагляд на початку терапії.

При виникненні артеріальноїгіпотензії при застосуванні препаратуДіфорс пацієнта слід покласти на спину і, якщо необхідно, провести внутрішньовеннуінфузію фізіологічного розчину. Лікування продовжувати до стабілізації артеріального тиску.

Гіперкаліємія.

Слід з обережністю проводити одночасне лікування калієвими добавками,калійзберігаючимидіуретиками, сольовими замінниками, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин та інші).Якщо застосування лікарського засобу, що впливає на рівень калію, вважається необхідним у поєднанні звалсартаном, рекомендується контроль рівня калію у плазмі крові.

Стеноз ниркової артерії.

ПрепаратДіфорс слід застосовувати з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки, оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть збільшуватися.

Трансплантація нирки.

Немає досвіду безпечного застосування препаратуДіфорс пацієнтам з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки.

 

Порушення функції печінки.

Валсартанвиводиться головним чином у незміненому стані з жовчю.Періоднапіввиведенняамлодипіну подовжується та показникAUC (концентрація у плазмі – час) вищий у пацієнтів з ушкодженнями функції печінки; рекомендації щодо дозувань не встановлені. Особлива обережність необхідна при застосуванні препаратуДіфорс пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості або обструктивними захворюваннями жовчного міхура.Максимальна рекомендована доза для пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки безхолестазу становить 80 мгвалсартану.

Порушення функції нирок.

Щодо застосування препаратуДіфорс пацієнтам з порушенням функції нирок див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози».

Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня (ШКФ > 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози не потрібна. При помірних порушеннях ниркових функцій рекомендується контролювати рівні калію і креатиніну в крові.

Супутнє застосування антагоністів рецепторівангіотензину, включаючивалсартан, або інгібіторівангіотензинперетворювального ферменту заліскіреномпротипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).

Ангіоневротичний набряк.

НабрякКвінке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика мали місце у пацієнтів, які застосовуваливалсартан. Деякі із цих пацієнтів мали в анамнезі набрякКвінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторівангіотензинперетворювальногоферменту (АПФ). Застосування препаратуДіфорс слід негайно припинити при виникненні набрякуКвінке, повторне застосування не рекомендоване.

Первиннийгіперальдостеронізм.

Пацієнтам з первиннимгіперальдостеронізмомне слід приймати антагоністангіотензину IIвалсартан, оскільки їхренін-ангіотензиновасистема порушена у зв’язку з основним захворюванням.

Серцева недостатність/після перенесеного інфаркту міокарда.

Внаслідок пригніченняренін-ангіотензин-альдостероновоїсистеми у чутливих пацієнтів можливі порушення функцій нирок.У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функції нирок можуть залежати від активностіренін-ангіотензин-альдостеронової системи, застосування інгібіторівангіотензинперетворювальногоферменту (АПФ) та антагоністів рецепторівангіотензинуспричинялоло розвитоколігуріїта/або прогресуючої азотемії, а також (у рідкісних випадках) гостру ниркову недостатність та/або летальний наслідок. Подібні результати відзначалися при застосуваннівалсартану.Пацієнтам із серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда слід оцінювати функцію нирок. Відомо, що у довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженніамлодипінуу пацієнтів із серцевою недостатністю неішемічного походження класу III і IV за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) при застосуванніамлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно з такою при застосуванні плацебо, однак не було значної різниці у появі або погіршенні серцевої недостатності.

Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючиамлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летальнихвипадків.

Стеноз аорти імітрального клапана.

Як і при лікуванні іншимивазодилататорами, особливо обережними повинні бути пацієнти, у яких констатовано виражений стеноз аорти невисокого ступеня або стенозмітральногоклапана.

Подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).

Існують дані, що сумісне застосування інгібіторів АПФ, АРА абоаліскірену підвищує ризик розвиткугіпотензії,гіперкалієміїта зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому не рекомендується проводити подвійну блокаду РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА абоаліскірену.

Якщо подвійна блокада є абсолютно необхідною, її слід проводити винятково під наглядом спеціаліста зі здійсненням частого ретельного моніторингу функції нирок, концентрацій електролітів та артеріального тиску. Не слід сумісно застосовувати інгібітори АПФ та АРА пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Застосування препаратуДіфорс не вивчали у пацієнтів з іншими захворюваннями, крім артеріальної гіпертензії.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Діфорспротипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти.

Лікарям слід попередити жінок, які планують вагітність, про потенційний ризик для майбутньої дитини при прийомі препарату та призначити таким жінкам альтернативнуантигіпертензивнутерапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо вагітність встановлена у процесі терапії, прийом препаратуДіфорс сліднегайно припинити та при необхідності замінити іншим лікарським засобом зі встановленим профілем безпеки щодо застосування вагітним.

Дані епідеміологічних досліджень ризикутератогенностіпісля впливу інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не були переконливими; проте деяке зростання ризику виключати не можна.Відомо, що застосування АРА II протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у плода людинифетотоксичність(зниження ниркової функції,олігогідрамніон, затримкаосифікації кісток черепа) танеонатальнутоксичність (ниркова недостатність, артеріальнагіпотензія,гіперкаліємія).

Якщо з ІІ триместру вагітності застосовували АРА II, рекомендується ультразвукове дослідження ниркової функції та стану кісток черепа плода.

Немовлята, матері яких приймали АРА II, повинні перебувати під ретельним наглядом на випадок розвитку артеріальноїгіпотензії.

Період годування груддю.

Невідомо, чи проникаєвалсартанабоамлодипін у грудне молоко, тому не рекомендується застосовувати препарат у період годування груддю;бажано застосовувати альтернативні препарати з вивченим профілем безпеки, особливо у разі годування груддю новонароджених або недоношених дітей. Якщо терапія препаратом необхідна для матері, годування груддю слід припинити.

Фертильність.

Клінічних досліджень впливу на фертильність не проводили.

Валсартан.

Відомо, щовалсартан не спричиняв небажаних реакцій з боку репродуктивної системи у самців та самок щурів при пероральному застосуванні у дозах до 200 мг/кг на добу. Дана доза у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахуванні на мг/м2 (у розрахунках використовувалася доза 320 мг на добу для перорального прийому пацієнтом масою 60 кг).

Амлодипін.

У деяких пацієнтів, які проходили лікування блокаторами кальцієвих каналів, повідомлялося про випадки оборотних біохімічних змін у голівках сперматозоїдів. Клінічних даних з приводу впливуамлодипіну на фертильність недостатньо. Відомо, що в одному з досліджень на щурах були виявлені небажані реакції з боку фертильності самців.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортомабо іншими механізмами.

У пацієнтів, які застосовуютьДіфорс, може виникати запаморочення або відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботі з потенційно небезпечними механізмами.

Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом абопрацювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосуванняамлодипінувідчуваютьзапаморочення, головний біль, втому або нудоту, їх реакція може порушуватися.

 

Спосіб застосування та дози.

Пацієнти, у яких артеріальний тиск не регулюєтьсямонопрепаратамиамлодипіну абовалсартану, можуть бути переведені на комбіновану терапію препаратомДіфорс. Рекомендована доза ‒ 1таблетка на добу.Діфорс приймати незалежно від прийому їжі, запиваючи його невеликою кількістю води.

Пацієнтів, які приймаютьвалсартаніамлодипін окремо, можна перевести наДіфорс, що містить ті ж самі дози компонентів. Перед переходом на комбінацію фіксованих доз рекомендується індивідуальний підбір дози окремих компонентів (тобтоамплодипіну івалсартану).У разі клінічної необхідності можна розглянути можливість безпосередньої замінимонотерапії на комбінацію фіксованими дозами.

Максимальна добова доза – 1 таблетка препаратуДіфорс 80 або 1 таблетка препаратуДіфорс160, або 1 таблетка препаратуДіфорс XL (максимально допустимі дози компонентів препарату – 10 мг за вмістомамлодипіну, 320 мг за вмістомвалсартану).

Дозування в окремих групах пацієнтів.

Порушення функції нирок.

ПрепаратДіфорс протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок.

Для пацієнтів із легкими і помірними порушеннямифункції нирок немає необхідності у коригуванні дози препаратуДіфорс.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок помірного ступеня тяжкості рекомендується контролювати рівні калію і креатиніну у крові.

Супутнє застосування препаратуДіфорс заліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).

Цукровий діабет.

Супутнє застосування препаратуДіфорс заліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом.

Порушення функції печінки.

ПрепаратДіфорс протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

З обережністю слід застосовуватиДіфорспацієнтам з порушеннями функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.

Максимальна рекомендована доза для пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки безхолестазустановить 80 мгвалсартану.

Рекомендації з дозуванняамлодипіну пацієнтам з легким або помірним порушеннямфункції печінки не розроблені.

Пацієнти літнього віку (від 65 років).

Для пацієнтів літнього віку рекомендовані звичайнідозові схеми, однак слід дотримуватися обережності при підвищенні дози препарату.

Педіатричні популяції.

Безпека та ефективність застосування препаратуДіфорсдітям (віком до 18 років) не досліджена. Дані відсутні.

 

Діти.

Дослідження лікування цим препаратом дітей (віком до 18 років) не проводили. Тому до отримання більш повної інформації препаратДіфорсне рекомендується застосовувати для лікування дітей.

 

Передозування.

Симптоми.

Дотепер немає досвіду вивчення передозування препаратомДіфорс.Далі наведена інформація, яка стосується діючих речовин препарату. Основним симптомом передозуваннявалсартану, ймовірно, є виражена артеріальнагіпотензія із запамороченням. Передозуванняамлодипіну може призвести до наростаючої периферичноївазодилатаціїі, ймовірно, до рефлекторної тахікардії. При передозуванніамлодипіномповідомляли про значну і потенційно пролонговану системнугіпотензію, аж до шоку і летального наслідку.

Лікування.

Якщо препарат прийнято нещодавно, слід викликати блювання або промити шлунок. Всмоктуванняамлодипіну значно знижується при застосуванні активованого вугілля одразу або впродовж 2 годин після прийомуамлодипіну.

Клінічно значуща артеріальнагіпотензія, спричинена передозуванням препаратомДіфорс, вимагає активної підтримки стану серцево-судинної системи, включаючи частий контроль серцевої і дихальної функцій, підняття нижніх кінцівок, увагу до об'єму циркулюючої рідини і сечовипускання. Для відновлення судинного тонусу та артеріального тиску можна застосовувати судинозвужувальний препарат при відсутності протипоказань для його застосування. При стійкому зниженні артеріального тиску, яке є наслідком блокади кальцієвих каналів, може бути доцільним внутрішньовенне введення кальціюглюконату.

Виведеннявалсартанутаамлодипіну за допомогою гемодіалізу малоймовірне.

 

Побічні реакції.

Побічні реакції, що спостерігалися найчастішеабо були значними чи тяжкими:назофарингіти, грип,гіперчутливість, головний біль, непритомність, ортостатичнагіпотензія, набряки, набряким’яких тканин, набряки обличчя, периферичні набряки,підвищена втомлюваність, почервоніння обличчя, астенія та припливи.

Наведені нижче побічні реакції класифіковані за системами органів та частотою виникнення. Частоту виникнення побічних реакцій оцінювали за такими критеріями:

дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100 – ≤ 1/10); нечасто (> 1/1000 – ≤ 1/100); рідко (> 1/10000–≤ 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

Для кожної частоти у групі побічні реакції наведені у порядку зменшення значимості.

Інфекції:часто –назофарингіт, грип.

З боку імунної системи: рідко –гіперчутливість.

З боку харчування та метаболізму:часто ˗˗гіпокаліємія; нечасто –анорексія,гіперкальціємія,гіперліпідемія,гіперурикемія,гіпонатріємія.

З боку органів зору:нечасто – ослаблення зору; рідко – порушення зору.

З боку психіки:рідко – збудження.

З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – порушення координації, запаморочення, сонливість,постуральнeзапаморочення, парестезія.

З боку органів слуху і лабіринту: нечасто – запаморочення; рідко – шум у вухах.

З боку серця:нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – непритомність.

З боку судин:нечасто – ортостатичнагіпотензія; рідко – артеріальнагіпотензія.

З боку дихальної системи: нечасто – кашель, біль у горлі і гортані.

З боку травного тракту: нечасто – абдомінальний дискомфорт та біль у верхніх ділянках живота, запор, діарея, нудота, сухість у роті.

З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто – висипання, еритема; рідко– підвищена пітливість, кропив’янка, екзантема, свербіж.

З боку кістково-м’язової системи:нечасто – припухлість суглобів, більу спині, артралгія; рідко – м’язові судоми, відчуття тяжкості.

З боку нирок і сечовидільної системи: рідко – прискорене сечовипускання, поліурія, підвищення рівня азоту сечовини в крові.

З боку репродуктивної системи:рідко – порушенняеректильної функції.

Загальні порушення:часто – набряки,набряк м’яких тканин,набряк обличчя, периферичний набряк, підвищена втомлюваність, почервоніння обличчя, припливи, астенія, гіперемія.

Додаткова інформація щодо комбінації.

Периферичний набряк, відомий побічний ефектамлодипіну, у пацієнтів, які застосовували комбінаціюамплодипін/валсартан, у цілому відзначався з меншою частотою (5,1 %), ніж на тлі застосуванняамлодипіну окремо.

Додаткова інформація щодо компонентів препарату.

Небажані реакції, що раніше відзначалися при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну абовалсартану), можуть також виникати і при застосуванні препаратуДіфорс, навіть якщо вони не були відмічені у ході проведення клінічних досліджень або упостмаркетинговийперіод.

Амлодипін.

Часто:блювання,сонливість, запаморочення, відчуття серцебиття, абдомінальний біль, нудота, припухлість щиколотки.

Нечасто:безсоння, зміни настрою (включаючи занепокоєння), депресія, тремор,дисгевзія, непритомність,гіпестезія, порушення зору (включаючидиплопію), шум в вухах,гіпотензія,диспное, риніт, блювання, диспепсія, алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, гіпергідроз, свербіж, екзантема,міалгія, м’язові судоми, біль, сечові порушення, збільшення частоти сечовипускання, імпотенція,гінекомастія, біль у грудній клітці, загальне нездужання, збільшення або зменшення маси тіла.

Рідко:сплутаність свідомості.

Дуже рідко:лейкоцитопенія,тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, гіпертонія, периферичнанейропатія,іноді у пацієнтів, особливо з тяжкою обструктивною атеросклеротичною хворобою серця, підвищувалася частота, тривалість або тяжкість стенокардії або гострого інфаркту міокарда на початку застосування блокаторів кальцієвих каналів абопри підвищенні їх дози; аритмія (включаючи брадикардію,вентрикулярнутахікардію та фібриляцію передсердь), васкуліт, панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен, гепатит, жовтяниця, підвищення рівнів ферментів печінки,ангіоневратичний набряк,мультиформнаеритема, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, синдромСтівенса-Джонсона, набрякКвінке,фоточутливість, зазвичай пов’язані зхолестазом.

Відзначалися окремі випадкиекстрапірамідногосиндрому.

Валсартан.

Нижчезазначені додаткові побічні явища відзначали у ході клінічних випробувань примонотерапіївалсартаномнезалежно від причинно-наслідкового зв’язку з препаратом, що вивчається.

Частота невідома: зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту,нейтропенія,тромбоцитопенія, підвищення рівня калію в сироватці крові, підвищення значення печінкових проб, у тому числі концентрації білірубіну в сироватці крові, ниркова недостатність і порушення ниркових функцій, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові,ангіоневротичнийнабряк,міалгія, васкуліт, реакціїгіперчутливості, у тому числі сироваткова хвороба.

 

Термін придатності.2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °C.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 3 блістери в картонній пачці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

ТОВ «Фарма Старт».

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8.

 

У разі виникнення побічних ефектів та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися до ТОВ «АСІНО УКРАЇНА»за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 8, м. Київ, 03124,тел/факс: +38 044 281 2333.