Мобільний банер
Головний баннер

Лікування хворих з ускладненими формами хламідійної інфекції азитроміцином

Г.І. Мавров, Г. М. Бондаренко, І.М. Нікітенко

ДУ «Інститут дерматології та венерологія НАМН України», м Харків

Бактерії хламідійної інфекції Бактерії хламідійної інфекції

Азитроміцин відіграє важливу роль у лікуванні хламідіозу. В статті наводяться дані про лікування хворих на ускладнений хламідіоз азитроміцином. Найближчий та віддалений клінічний ефект лікування склав 98%, мікробіологічний – 92%. Азитроміцин є ефективним етіотропним засобом для лікування урогенітального хламідіозу і має перспективу ширшого застосування в Україні.

Ключові слова:

ускладнений хламідіоз

лікування

азитроміцин

Останнім часом велике занепокоєння викликає у фахівців неухильне зростання числа захворювань, що передаються статевим шляхом, особливо так званих прихованих інфекцій хламідій, уреаплазм, мікоплазм. Це пов'язано, з одного боку, зі зміною сексуальних стереотипів і форм поведінки, а з іншого - з випадками резистентності до традиційно застосовуваним в клініці лікарських препаратів [1, 2]. З огляду на унікальний життєвий цикл хламідій, малосимптомний перебіг, важкі ускладнення (у вигляді хронічних, запальних процесів органів малого тазу, які ведуть до спайковимпроцесом процесам і формування безпліддя), своєчасність діагностики та адекватної етіотропної терапії урогенітального хламідіозу займають не останнє місце серед першочергових завдань практичної охорони здоров'я. В останні роки в усьому світі відзначається зростання хламідійної інфекції переважно у осіб молодого репродуктивного віку [4, 11].

Хламідійний уретрит нерідко є причиною 21-46% хронічних простатитів, в 34% випадків - гострих епідидимітів [6, 9].

У 30-40% жінок із запальними захворюваннями сечостатевої системи виявляють хламідійну інфекцію. При гострих і хронічних сальпінгітах, за даними різних авторів, C.trachomatis виявляється в ендометрії в 3-17% випадків, в маткових трубах - в 13-48%. Встановлено роль хламідій в етіології вагінітів, бартолінітів, проктитів. За різними даними, у 24-26% жінок, які страждають на безпліддя, виявлена ​​хламідійна інфекція, яка веде до дистальної закупорки труб і перитубальній адгезії. Доведено роль C.trachomatis в розвитку пельвіоперитоніту і перигепатиту (синдром Фітц-Хью-Куртіса), рак шийки матки [1, 3, 5, 12].

Найбільш важким ускладненням хламідіозу є хвороба Рейтера. При уретральной формі хвороби Рейтера C. trachomatis виділяють з урогенітального тракту у 60-80% хворих. ДНК C. trachomatis виявляють в синовіальній тканині і суглобової рідини у таких хворих [4].

Лікування хворих хламідіозами засноване на загальних принципах комплексної й індивідуальної терапії при інфекційних хворобах. Використовують засоби комплексного лікування, які необхідні конкретному хворому в залежності від локалізації запального процесу, характеру патологічних змін, що виникли в перебіг хвороби, і загального стану організму. Лікування хламідійної інфекції в багатьох країнах регламентовано відповідними нормативними документами державних органів охорони здоров'я та рекомендаціями неурядових організацій, які об'єднують відповідних фахівців [7, 8, 10].

Лікування урогенітального хламідіозу є актуальною і складною проблемою сучасної венерології і вимагає пошуку альтернативних напрямків в лікуванні хламідійної інфекції.

Нашу увагу привернув препарат Зиоміцин (діюча речовина азитроміцин) виробництва «Кусум Хелтхкер ПВТ. ЛТД. », Індія. Препарат Зиоміцин відноситься до групи напівсинтетичних макролідних антибіотиків - азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Азитроміцин активний відносно грампозитивних аеробних мікроорганізмів (включаючи штами, які продукують лактамази): Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, стрептококів груп С, F, G. Грампозитивні мікроорганізми, стійкі до дії еритроміцину, мають перехресну резистентність до азитромицину. Більшість штамів Enterococcus faecalis і метицилін стафілококи також стійкі до дії азитроміцину. Грамнегативними аеробними мікроорганізмами, чутливими до дії азитроміцину, є Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Campilobacter jejuni, Esherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Shigella spp., Salmonella spp. , Yersinia spp. Грамнегативними анаеробами, чутливими до дії препарату, є Bacteroides bivius, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus spp. Активний відносно внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів, в тому числі Borrelia burgdorferi, Chlamydia trachomatis і Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Listeria monocitogenes, Treponema pallidum, Ureaplasma urealyticum. У порівнянні з іншими антибіотиками групи макролідів проявляє найбільш виражений бактерицидний ефект, здатність проникати в тканини, клітини і рідини організму. Після перорального прийому швидко всмоктується і розподіляється в організмі, при цьому дуже висока концентрація препарату досягається в тканинах. Період напіввиведення тривалий, дуже повільно виводиться з тканин. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2-3 год після введення, концентрація в тканинах залишається значно вищою, ніж в крові. Невелика кількість виводиться з жовчю в незміненому вигляді. Близько 6% препарату виводиться з сечею. Кінцевий період напіввиведення становить 2-4 доби.

У відділенні інфекцій, що передаються статевим шляхом, ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» перебували 50 пацієнтів, у яких діагностовано хронічний ускладнений урогенітальний хламідіоз (25 чоловіків і 25 жінок) у віці від 23 до 42 років з давністю захворювання від 2 місяців до 2 років і більше.

Таблиця 1

Клінічні прояви серед хворих з ускладненим хламідіозом

Скарги Пацієнти (n=50)
Виділення зі статевих органів 10 (20%)
Печіння, свербіж 18 (36%)
Прискорене сечовипускання 10 (20%)
Гіперемія губок сечівника 15 (30%)
Болі внизу живота 26 (52%)
Артралгії 2 (4%)

Таблиця 2

Структура патології урогенітального тракту у чоловіків

Патологія Абс. число %
Торпідний уретрит 18 (72%)
Хронічний простатит 20 (80%)
Хронічний епідидиміт 5 (20%)
Везикуліт 4 (16%)

Таблиця 3

Структура патології урогенітального тракту у жінок

Патологія Абс. число %
Цистит 2 (8%)
Ерозія шийки матки 6 (24%)
Цервіцит 11 (44%)
Бартолініт 2 (8%)
Хронічний сальпінгоофорит 12 (48%)

Пацієнти пред'являли скарги на наявність виділень із зовнішніх статевих органів, печіння, свербіж, часте сечовипускання, біль внизу живота, артралгії (табл. 1). У чоловіків переважали прояви уретриту і простатиту (табл. 2). У жінок переважали прояви ендоцервіциту та сальпингоофорита (табл. 3).

Клінічний діагноз встановлювали на підставі інтерпретації синдромів та ознак, прийнятої в клінічній венерології. Лабораторну діагностику хламідіозу проводили за допомогою реакції прямої імунофлюоресценції (ПІФ), полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) і визначення Ig G, A, M до C. Trachomatis методом ІФА.

Пацієнтам з ускладненою формою хламідійної інфекції була призначена терапія препаратом Зиоміцин. У перший день препарат застосовували в дозі 1000 мг / добу, на 4-й, 7-й, 10-й, 13-й день - в дозі 500 мг / сут. Препарат призначали перорально 1 раз на добу за 1 год до або через 2 години після прийому їжі. Курс лікування становив 13 днів. З метою поліпшення проникнення антибіотика в зону запалення пацієнтам призначали фізіотерапію (лазеротерапію, СМВ-терапія, фонофорез з гідрокортизоном). У разі розвитку вторинного генітального кандидозу і дисбактеріозу в лікувальний комплекс включали протигрибкові препарати і еубіотики.

До і після лікування всім хворим проводили дослідження функції печінки. Для вивчення динаміки суб'єктивних та об'єктивних ознак перший контроль був проведений через 15 днів після закінчення лікування. Для вивчення ефективності схеми лікування ускладненого хламідіозу із застосуванням азитроміцину був проведений клінічний і лабораторний контроль вилікування через 1 і 2 місяці після закінчення лікування. Під позитивним клінічним ефектом малося на увазі або повне, або часткове дозвіл симптомів і ознак.

Більшість пацієнтів відзначали зменшення свербежу, печіння, гіперемії губок сечівника і кількості виділень вже до кінця першого тижня лікування. При цьому у 21 (42%) пацієнта зменшувалася біль внизу живота і кількість виділень до 2-го візиту. До 3-го візиту відзначали достовірне зменшення суб'єктивних ознак на 98%, об'єктивних - на 92% в порівнянні з 1-2-м візитом.

В динаміці спостереження звертало на себе увагу те, що у чоловіків під час 1-го візиту зберігалися всі прояви, під час 2-го візиту зменшилися прояви уретриту у 11 (44%), простатиту у 15 (60%). До 3-го візиту спостерігалася позитивна динаміка у 24 (96%) і лише у 1 (4%) зберігалися прояви простатиту. У всіх жінок на 2-му візиті зникли прояви циститу, зменшилися прояви сальпінгоофорита у 6 (50%), цервіциту - у 5 жінок. До 3-го візиту основна патологія була відсутня, і тільки у 2 (0,24%) зберігалися прояви сальпінгоофорита. Етіологічне виліковуванність спостерігалася у 46 пацієнтів.

Таблиця 4

Динаміка показників клініко-лабораторних досліджень у хворих (n=50)

Показник До лікування Після лікування Достовірність відмінностей
Клінічний аналіз крові
Гемоглобін, г/л 127,7±4,2 124,2±4,1 р > 0,05
Еритроцити, х1012 4,6±0,4 4,3±0,2 р > 0,05
Кольоровий показник 0,95 ± 0,06 0,93 ± 0,08 р > 0,05
Лейкоцити, х109 6,9±1,5 5,8±1,6 р > 0,05
ШОЕ, мм/год 14,4±4,3 9,1±2,1 р > 0,05
Клінічний аналіз сечі
Питома вага 1018,6±2,9 1017,8±2,1 р > 0,05
рН слабокислого - -
Білок, г/л - - -
Глюкоза, г/л - - -
Лейкоцити 9,2±0,3 4,5±0,4 р > 0,05
Еритроцити - - -
Епітелій Перехідний місцями - -
Циліндри - - -
Біохімічний аналіз крові
Загальний білок, г/л 74,8 ± 2,2 72,6± 2,3 р > 0,05
Загальний білірубін, мкмоль/л 12,5 ± 1,7 11,1 ± 1,7 р > 0,05
АСТ, ммоль/год•л 0,446 ± 0,029 0,460 ± 0,048 р > 0,05
АЛТ, ммоль/год•л 0,487 ± 0,043 0,487 ± 0,043 р > 0,05

*Примітка: р – достовірність відмінностей між показниками до і після лікування.

Результати проведених досліджень свідчать, що у пацієнтів, які страждають ускладненими формами хламідійної інфекції, була виявлена до кінця дослідження висока терапевтична ефективність. У більшості хворих з ускладненою хламідійної інфекцією відзначена висока терапевтична ефективність (зменшення суб'єктивних проявів на 98% і об'єктивних - на 92%). Етіологічна виліковуванність спостерігалася у 46 пацієнтів (92%), у 4 пацієнтів (8%) при лабораторному дослідженні в аналізах соскобного матеріалу були виявлені хламідії. Цим пацієнтам був призначений додатковий курс лікування. При цьому терапевтична ефективність практично у всіх хворих зберігалася протягом усього періоду спостереження.

Ніхто з хворих під час лікування не відзначав змін загального стану. Відхилення від нормальних цифр артеріального тиску і частоти серцевих скорочень не відзначені.

Всі хворі проходили клініко-лабораторне обстеження. Дані динаміки показників клініко лабораторних досліджень наведені в табл. 4.

При порівняльній оцінці динаміки результатів клініко лабораторного обстеження хворих відзначена тенденція до зниження ШОЕ з 14,4 ± 4,3 до 9,1 ± 2,1 мм / год.

Спостерігалася тенденція до підвищення рівня аланін трансферази (АЛТ) з 0,48 ± 0,043 до 0,580 ± 0,046 ммоль / год • л, однак він не перевищував рівня референтних значень. В інших біохімічних досліджуваних параметрах достовірних відмінностей до і після лікування не відзначено.

У 12% випадків (6 пацієнтів) виявлені диспепсичні явища у вигляді болю в області шлунка, нудоти і прискореного стільця, які були виражені незначно і не вимагали відміни препарату. Встановлено, що поява побічних ефектів обумовлено з порушенням режиму прийому препарату.

Таким чином, на підставі вивчення даної вибірки хворих ускладненим хламідіозом з активним перебігом було зроблено висновок, що застосування препарату Зиоміцин виявилося ефективним. Встановлено, що за своїми терапевтичним властивостям препарат має виражену терапевтичну дію (зменшення суб'єктивних ознак на 98% і об'єктивних ознак на 92%). Мікробіологічний ефект склав 92%. Відзначено добру переносимість. Препарат зручний у застосуванні (один прийом на добу). Препарат Зиоміцин рекомендується до застосування в комплексному лікуванні хворих з ускладненими формами хламідійної інфекції.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. 1. Адамян Л.В., Белобородов С.М., Холин А. Современные принципы антимикробной терапии воспалительных заболеваний органов малого таза // Пробл. репрод. – 2005. – № 6. – С. 31–38.
  2. 2. Баткаев Э.А., Рюмин Д.В. Современные проблемы венерологии // Российский журнал кожных и венерических болезней. – 2009. – № 2. – С. 45–52.
  3. 3. Белоцерковцева Д.Д., Буданов П.В. Применение азитромицина (Сумамеда) для лечения хламидийной инфекции в гинекологической практике // Вопросы гинекологии, акушерства и перинатологии. – 2003. – Т. 2, № 3. – С. 81–84.
  4. 4. Бондаренко Г.М. Болезнь Рейтера: современные подходы к лечению // Клінічна імунологія, алергологія, інфектологія. – 2009. – № 1. – С. 69–72.
  5. 5. Іванюта Л.І., Іванюта С.О. Сучасні принципи антимікробної терапії за запальних захворювань органів малого тазу // Здоровье женщины. – 2006. – № 1 (25). – С. 129–131.
  6. 6. Мавров Г.И., Нагорный А.Е. Азитромицин как препарат выбора для лечения инфекций, вызванных Chlamydia trachomatis // Імунологія та алергологія. – 2007. – № 3. – С. 78–81.
  7. 7. Мавров І.І., Мавров Г.І., Калюжна Л.Д. Методики лікування і профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом. – Харків: ФАКТ, 2001.
  8. 8. Centers for Disease Control and Prevention. Sexually transmitted dis# eases treatment guidelines// MMWR. – 2002. – V. 51 (№ RR#6). – P. 32–36. 9. European Guideline for the Management of Sexually Transmitted Infections // International Journal of STD & AIDS 2003; 12: Suppl 3.
  9. 9. Labro М. Т. Interference of Antibacterial Agents with Phagocyte Functions: Immunomodulation or “Immuno Fairy Tales” // Clinical Microbiology Reviews. – 2000. – V. 13, № 4. – P. 615–650.
  10. 10. Larry I Lutwick, Renuka Haddurshetti, Jeffrey Blitstein. Урогенитальная хламидийная инфекция // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. – 2009. – № 8 (27). – С. 26–30.
  11. 11. Sevan C.D., Ridgway G.L., Rothermel C.D. Эффективность и безопасность азитромицина, в монотерапии или в комбинации с метронидазолом, по сравнению с двумя стандартными режимами антибактериальной терапии в лечении воспаления органов малого таза // Репродуктивное здоровье женщины. – 2006. – № 2 (26). – С. 169–174.