ЗОФРАН™ раствор 2 мг/мл

Rp

Форма выпуска и дозировка

Раствор, 2 мг/мл
Таблетки, 4 мг
Таблетки, 8 мг

Раствор, 2 мг/мл

Упаковка

Ампули 2 мл №5x1
Ампули 4 мл №5x1

Ампули 2 мл №5x1

Аналоги

Классификация

Классификация эквивалентности

N/A

info

Действующее вещество

ОНДАНСЕТРОН

Форма товара

Розчин для ін’єкцій

Условия отпуска

за рецептом

Rp

Регистрационное удостоверение

UA/7426/01/01

Дата последнего обновления: 28.07.2020

Характеристика

  • Беременность и кормление грудью: На підставі досвіду застосування людині за даними епідеміологічних досліджень є підозри на розвиток дефектів щелепно-лицевої ділянки при застосуванні ондансетрону під час першого триместру вагітності.
  • Взаимодействие с другими лекарственными средствами: Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, алфентанілом, трамадолом, морфіном, лідокаїном, тіопенталом або пропофолом.
  • Заявитель: ГлаксоСмітКляйн Експорт Лімітед, Великобританія
  • Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами: Психомоторні тести показали, що ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмамиі не чинить седативної дії, але слід мати на увазі профіль побічних дій препарату при вирішенні питання про здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.
  • Приказ МЗ: №824 від 25.11.2011
  • Несовместимость: Зофран не можна застосовувати в одному шприці або інфузійному розчині разом з іншими лікарськими засобами. Зофран у формі ін’єкцій можна поєднувати лише з рекомендованими розчинами для інфузій (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
  • Особые предостережения: Для високоеметогенної хіміотерапії 8 мг Зофрану або меншу дозу не потрібно розводити таможна вводити шляхом повільної внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції (не менш ніж 30 секунд) безпосередньо перед хіміотерапією з подальшим дворазовим внутрішньовенним або внутрішньом’язовим введенням 8 мг через 2 та 4 години або постійною інфузією 1 мг/год протягом 24 годин.
  • Передозировка: Є повідомлення про випадки серотонінового синдрому у дітей молодшого віку після перорального передозування.
  • Побочные реакции: Побічна дія, інформація про яку наведена нижче, класифікована за органами і системами та за частотою її виникнення. За частотою виникнення побічні реакції розподілено на такі категорії: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).
  • Индикация: Нудота і блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією.
  • Противопоказания: Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися випадки сильної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування.
  • Регистрационное удостоверение: UA/7426/01/01
  • Срок действия регистрационного удостоверения: 30.12.2075
  • Состав: 1 мл розчину містить: ондансетрону 2 мг (у формі дигідрату гідрохлориду)
  • Сроки хранения: 3р.
  • Торговое наименование: ЗОФРАН™
  • Условия отпуска: за рецептом
  • Условия хранения: Зберігати при температурі не вище 30°С в зовнішній пачці для захисту від дії світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.
  • Фармакологические свойства: Післяодночасного застосуванняондансетронута іншихсеротонінергічнихпрепаратів був описанийсеротоніновийсиндром(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).Якщоодночасне лікуванняондансетрономта іншимисеротонінергічнимипрепаратамиклінічнообґрунтовано,рекомендується відповідне спостереженняпацієнта.
  • Фармакологическая группа: Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи рецепторів серотоніну (5НТ3).

Упаковка

Ампули 2 мл №5x1

Инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЗОФРАНÔ

(ZOFRANÔ)

Склад:

діюча речовина:ондансетрон;

1 мл розчину містить 2 мг ондансетрону (у формі дигідрату гідрохлориду);

допоміжні речовини: кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи рецепторів серотоніну (5НТ3). Код АТС А04А А01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Нудота і блювання, що спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією.

Профілактика та лікування післяопераційних нудоти і блювання.

Протипоказання.

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози.

Нудота і блювання, що спричинені хіміотерапією та променевою терапією

Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії, що застосовуються. Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу.

Дорослі

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія

Рекомендована внутрішньовенна або внутрішньом’язова доза Зофрану – 8 мг у вигляді повільної ін’єкції безпосередньо перед лікуванням.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату протягом 5 днів.

Високоеметогенна хіміотерапія

Пацієнтам, які отримують високоеметогенну хіміотерапію (наприклад високі дози цисплатину), Зофран може бути призначений у вигляді одноразової дози 8 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово безпосередньо перед хіміотерапією. Дози, більші за 8 мг (до 32 мг), можуть бути застосовані лише у вигляді внутрішньовенної інфузії на 50–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника (див. розділ «Особливості застосування»); інфузія повинна тривати не менше 15 хвилин.

Альтернативно 8 мг Зофрану може бути введено шляхом повільної внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції безпосередньо перед хіміотерапією з подальшим дворазовим внутрішньовенним або внутрішньом’язовим введенням 8 мг через 2 та 4 години або постійною інфузією 1 мг/годину протягом 24 годин.

Ефективність Зофрану при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим внутрішньовенним введенням дексаметазону натрію фосфату в дозі 20 мг перед хіміотерапією.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату протягом 5 днів.

Діти та підлітки ( віком від 6 міс. до 17 років)

Доза препарату може бути розрахована за площею поверхні тіла або маси тіла дитини.

Розрахунок дози згідно з площею поверхні тіла дитини

Зофран слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 5 мг/м², внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг. Через 12 годин можна починати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів (див. таблицю 1). Не перевищувати дозу для дорослих.

Таблиця 1

Доза, розрахована згідно з площею поверхні тіла дитини (віком від 6 місяців до 17 років)

Площа поверхні тіла дитини

День 1

Дні 2-6

< 0,6 м²

5 мг/м² внутрішньовенно +

2 мг сиропу через 12 годин

2 мг сиропу кожні 12 годин

≥ 0,6 м² та ≤ 1,2 м²

5 мг/м² внутрішньовенно +

4 мг сиропу або таблетки через 12 годин

4 мг сиропу або таблетки кожні 12 годин

>1,2 м²

5 мг/м² або 8 мг внутрішньовенно +

8 мг сиропу або таблетки через 12 годин

8 мг сиропу або таблетки кожні 12 годин

Розрахунок дози згідно з масою тіла дитини

Зофран слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 0,15 мг/кг. Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг. У перший день можна ввести ще 2 внутрішньовенні дози з 4-годинним інтервалом. Через 12 годин можна починати пероральне застосування препарату, яке може тривати ще 5 днів (див. таблицю 2). Не перевищувати дозу для дорослих.

Таблиця 2

Доза, розрахована згідно з масою тіла дитини (віком від 6 місяців до 17 років)

Маса тіла

День 1

Дні 2-6

≤10 кг

до 3 доз по 0,15 мг/кг кожні 4 години

2 мг сиропу кожні 12 годин

 >10 кг

до 3 доз по 0,15 мг/кг кожні 4 години

4 мг сиропу або таблетки кожні 12 годин

Хворі літнього віку

Зофран добре переноситься пацієнтами, старшими 65 років, і не потребує зміни дози, частоти та шляху введення препарату.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс Зофрану значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові – зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну

Період напіввиведення ондансетрону у суб’єктів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої ж концентрації препарату, що й у хворих з неушкодженим метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.

Післяопераційні нудота і блювання

Дорослі

Для профілактики післяопераційних нудоти і блювання рекомендована доза Зофрану становить 4 мг у вигляді одноразової внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції під час введення в наркоз.

Для лікування післяопераційних нудоти і блювання рекомендована разова доза Зофрану становить 4 мг у вигляді внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції.

Діти та підлітки (віком від 1 міс. до 17 років)

Для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у дітей, яких оперують під загальною анестезією, Зофран можна вводити у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально – до 4 мг) шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції до, під час, після введення в наркоз або після операції.

Хворі літнього віку

Досвід застосування Зофрану для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у людей літнього віку обмежений, однак Зофран добре переноситься хворими, старшими 65 років, які отримують хіміотерапію.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс Зофрану значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові – зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну

Період напіввиведення ондансетрону у суб’єктів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої ж концентрації препарату, що й у хворих з неушкодженим метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.

Побічні реакції.

Побічна дія, відомості про яку наведені нижче, класифікована за органами і системами та за частотою її виникнення. За частотою виникнення розподілена на такі категорії: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1 000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000).

Імунна система

Рідко: реакції гіперчутливості негайного типу, часом тяжкі, аж до анафілаксії.

Нервова система

Дуже часто: головний біль.

Часто: судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогирний криз, дистонічні реакції і дискінезія без стійких клінічних наслідків).

Рідко: запаморочення під час швидкого внутрішньовенного введення препарату.

Органи зору

Рідко: скороминущі зорові розлади (помутніння в очах), головним чином під час внутрішньовенного введення.

Дуже рідко: минуща сліпота, головним чином під час внутрішньовенного застосування. У більшості випадків сліпоти вона минає протягом 20 хвилин.

Серце

Нечасто: аритмії, біль у ділянці серця (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія.

Судини

Часто: відчуття тепла або припливу крові.

Нечасто: гіпотензія.

Дихальна система та органи грудної порожнини

Нечасто: гикавка.

Шлунково-кишковий тракт

Часто: запор.

Гепатобіліарна система

Нечасто: безсимптомне підвищення показників функції печінки.

Ці випадки спостерігаються головним чином у хворих, які лікуються хіміотерапевтичними препаратами, що містять цисплатин.

Загальні розлади

Часто: місцеві реакції у ділянці внутрішньовенного введення.

Передозування.

Даних про передозування Зофрану недостатньо. В більшості випадків симптоми схожі на ті, що описані у пацієнтів, яким вводили рекомендовані дози (див. розділ “Побічна дія”). Специфічного антидоту не існує, тому у випадках передозування повинна застосовуватися симптоматична та підтримуюча терапія.

Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки її дія не може виявитися через антиеметичний вплив Зофрану.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування Зофрану в період вагітності для людини не встановлена. Під час експериментальних досліджень на тваринах Зофран не порушував розвиток ембріона або плода і не впливав на перебіг вагітності, пери- та постнатальний розвиток. Проте, оскільки дослідження на тваринах не завжди прогностичні для людини, Зофран не рекомендується застосовувати в період вагітності.

В експериментальних дослідженнях було показано, що ондансетрон проникає в грудне молоко тварин. За необхідності застосування препарату в період годування груддю слід припинити годування груддю.

Особливості застосування.

Ампули із Зофраном не містять консервантів і повинні використовуватися негайно після розкриття; розчин, що залишився, потрібно знищити.

Ампули із Зофраном не можна автоклавувати.

Сумісність з іншими рідинами для внутрішньовенних ін’єкцій

Розчини для внутрішньовенного вливання потрібно готувати безпосередньо перед інфузією. Проте встановлено, що розчин ондансетрону зберігає стійкість протягом 7 днів при кімнатній температурі (до 25 °С) при денному світлі або в холодильнику при розчиненні в таких середовищах: натрію хлорид 0,9 %, глюкоза 5 %, манітол 10 %, розчин Рінгера, калію хлорид 0,3 % і натрію хлорид 0,9 %, калію хлорид 0,3 % і глюкоза 5 %.

Встановлено, що ондансетрон зберігає стабільність також при використанні поліетиленових і скляних флаконів. Було показано, що ондансетрон, розведений 0,9 % хлоридом натрію або 5 % глюкозою, зберігає стабільність у поліпропіленових шприцах. Доведено також, що стабільність у поліпропіленових шприцах зберігається при розведенні ондансетрону іншими рекомендованими розчинами.

За необхідності тривалого зберігання препарату розчинення повинно проводитись у відповідних асептичних умовах.

Сумісність з іншими препаратами

Зофран може призначатись у вигляді внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 1 мг/годину. Через Y-подібний ін`єктор разом із Зофраном при концентрації ондансетрону від 16 до 160 мкг/мл (тобто 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити:

-цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл, протягом 1-8 годин;

-5-фторурацил у концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад, 2,4 г в 3 л або 400 мг у 500 мл) зі швидкістю не більше 20 мл/годину. Більш висока концентрація 5-фторурацилу може спричинити преципітацію ондансетрону. Розчин для інфузій 5-фторурацилу може містити до 0,045 % хлориду магнію на доповнення до інших наповнювачів, що є сумісними;

-карбоплатин у концентрації від 0,18 мг/мл до 9,9 мг/мл (наприклад від 90 мг в 500 мл до 990 мг в 100 мл) протягом 10–60 хвилин;

-етопозид у концентрації від 0,14 мг/мл до 0,25 мг/мл (наприклад від 72 мг в 500 мл до 250 мг в 1 л) протягом 30–60 хвилин;

-цефтазидим у дозі від 250 мг до 2 г, розведений у воді для ін`єкцій (наприклад 2,5 мл на 250 мг або 10 мл на 2 г цефтазидиму) у вигляді внутрішньовенної болюсної ін`єкції протягом 5 хвилин;

-циклофосфамід у дозі від 100 мг до 1 г, розведений у воді для ін`єкцій (5 мл на 100 мг циклофосфаміду), у вигляді внутрішньовенної болюсної ін`єкції протягом 5 хвилин;

-доксорубіцин у дозі від 10 мг до 100 мг, розведений у воді для ін`єкцій (5 мл на 10 мг доксорубіцину), у вигляді внутрішньовенної болюсної ін`єкції протягом 5 хвилин;

-дексаметазон у дозі 20 мг, у вигляді повільної внутрішньовенної ін`єкції протягом 2-5 хвилин (при одночасному введенні 8 мг або 32 мг ондансетрону, розчиненого у 50–100 мл ін`єкційного розчину), протягом приблизно 15 хвилин. Оскільки дані препарати є сумісними, їх можна вводити через одну крапельницю, при цьому в розчині концентрації дексаметазону фосфату (у формі натрівої солі) будуть становити від 32 мкг до 2,5 мг в 1 мл, а ондансетрону – від 8 мкг до 1 мг в 1 мл.

Спеціальні застереження

При лікуванні пацієнтів із проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ3-рецепторів спостерігалися реакції гіперчутливості.

Рідко при застосуванні Зофрану зустрічаються тимчасові зміни ЕКГ, включаючи подовження інтервалу QT. Препарат слід застосовувати з обережністю у терапії пацієнтів із порушеннями серцевого ритму або провідності, пацієнтів, у терапії яких застосовуються протиаритмічні препарати або β-блокатори, а також у терапії пацієнтів із порушеннями електролітного балансу високого ступеня тяжкості. Додатково за даними післямаркетингового спостереження були повідомлення про випадки тремтіння/мерехтіння шлуночків (Torsade de Pointes)при застосуванні ондансетрону. Ондансетрон слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів, які мають або у яких може розвинутись подовження інтервалу QT. До цієї групи належать пацієнти з порушенням електролітного балансу, з вродженим синдромом подовження QT та пацієнти, які лікуються іншими препаратами, що можуть спричиняти подовження інтервалу QT.

Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібне ретельне спостереження за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику під час застосування Зофрану.

У педіатричній практиці у випадках комбінованого застосування ондансетрону та хіміотерапевтичних препаратів гепатотоксичної дії слід забезпечити ретельний моніторинг функції печінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Психомоторні тести показали, що ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмами і не чинить седативної дії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші взаємодії.

Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, трамадолом та пропофолом.

Ондансетрон метаболізується різноманітними ферментами цитохромому Р-459 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати впливу або вплив на загальний кліренс креатиніну буде незначним.

Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин

У пацієнтів, які лікуються потенційними індукторами CYP3A4 (наприклад, фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином), кліренс ондансетрону збільшується і його концентрація у крові зменшується.

Трамадол

За даними невеликої кількості клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ3 (серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії ондансетрону до кінця не з`ясований. Можливо, препарат блокує виникнення блювотного рефлексу, виявляючи антагоністичну дію відносно 5НТ3-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативного ефекту.

Фармакокінетика.

При внутрішньом‘язовому введенні пікова концентрація у плазмі досягається протягом  10 хвилин. Об‘єм розподілення після парентерального введення у дорослих становить 140 л. Основна частина введеної дози піддається метаболізму у печінці. Із сечею у незміненому стані виводиться менше 5 % препарату. Період напіввиведення – приблизно 3 години (у хворих літнього віку – 5 годин). Зв’язування з білками плазми – 70-76 %.

У пацієнтів з нирковою недостатністю помірного ступеня (кліренс креатиніну 15 – 60 мл/хв) зменшуються як системний кліренс, так і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого є незначне і клінічно незначуще збільшення періоду напіввиведення препарату. Фармакокінетика ондансетрону практично не змінюється у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, які знаходяться на хронічному гемодіалізі (дослідження проводилось у перерві між сеансами гемодіалізу). У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю тяжкого ступеня системний кліренс ондансетрону помітно зменшується зі збільшенням періоду напіввиведення (15-32 годин).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний стерильний розчин.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей та захищеному від світла місці при температурі нижче 30 °С.

Упаковка. Ампули по 2 мл і 4 мл; по 5 ампул у картонній коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник. ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С.п.А., (Італія).

 GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A, (Italy).

Місцезнаходження.

ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С.п.А., Страда Провінсіаль Асолана 90, 43056 Парма, Італія.

GlaxoSmithKline Manufacturing S.р.A., Strada Provinciale Asolana 90, 43056 Parma, Italy.