ЕНАЛОЗИД 12,5 таблетки 10 мг + 12,5 мг

B.1

info

Rp

Діюча речовина
АТХ-код

Дата останнього оновлення: 25.05.2020

Форма випуску та дозування

tab

Таблетки, 10 мг + 12,5 мг

Упаковка

Блістер №10x3

Варіанти дозування

Дозування

10 мг + 12,5 мг

Варіанти дозування

10 мг + 12,5 мг

Форма

Таблетки

Еквівалентність

B.1

info

Аналоги

Характеристика

  • Заявник: ВАТ "Фармак", м. Київ, Україна
  • Наказ МОЗ: №750 від 01.09.2010
  • Реєстраційне посвідчення: UA/0702/01/01
  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30-12-2075
  • Синонімічне найменування: Comb drug
  • Склад: 1 таблетка містить: в перерахуванні на 100 % речовину: еналаприлу малеату - 10 мг, гідрохлортіазиду - 12,5 мг
  • Терміни зберігання: 2р.
  • Торгівельне найменування: ЕНАЛОЗИД® 12,5
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. Еналаприл і діуретики.

Упаковка

Блістер №10x3

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕНАЛОЗИД® 12,5

(ЕNALOZID® 12,5)

Склад:

діючі речовини: еналаприл; гідрохлортіазид;

1 таблетка містить в перерахуванні на 100 % речовину: еналаприлу малеату - 10 мг, гідрохлортіазиду - 12,5 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль картопляний; повідон; кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту та діуретиків. Код ATC C09B A02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів‚ в яких комбінована терапія вважається більш доцільною.

Протипоказання.

-Наявні порушення функцій печінки;

-стан після трансплантації нирок, анурія, білатеральний стеноз ниркової артерії, стеноз ниркової артерії єдиної нирки;

-виражені порушення функцій нирок (кліренс креатиніну (КК) нижче 0,5 мл/сек, або сироваткового креатиніну більше 265 мкмоль/л або відповідно – більше 3 мг/дл.);

-ангіоневротичний набряк в анамнезі;

-порфірія;

-первинний гіперальдостеронізм;

-тяжкі форми подагри та цукрового діабету;

-вагітність (особливо ІІ та ІІІ триместри);

-період годування груддю;

-підвищена чутливість до компонентів препарату;

-підвищена чутливість до сульфаніламідів;

Через підвищений ризик розвитку анафілактичних реакцій Еналозид® 12,5 не слід призначати хворим, що перебувають на гемодіалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран, перед застосуванням препаратів декстрану або проведенням специфічної десенсибілізації до осиної чи бджолиної отрути.

Спосіб застосування та дози.

При артеріальній гіпертензії.

Початкова доза препарату 1 таблетка 1 раз на добу. Якщо бажаний ефект не досягається, то добову дозу підвищують до 2 таблеток 1 раз на добу. Максимальна доза - 2 таблетки на добу.

При нирковій недостатності.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок та помірній або вираженій нирковій недостатності (при рівні кліренсу креатиніну 30 мл/хв і нижче), тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними.

Якщо рівень креатиніну у діапазоні від > 30 до < 80 мл/хв, Еналозид® 12,5 повинен застосовуватися лише після попереднього добирання дози кожного з компонентів.

При помірній нирковій недостатності рекомендована доза еналаприлу малеату, який приймається окремо, становить від 5 до 10 мг.

Попереднє лікування діуретиками.

Якщо пацієнт вже отримує діуретики, рекомендується відмінити лікування або зменшити дозу діуретика, принаймні за 2-3 дні до початку терапії Еналозидом® 12,5, щоб уникнути різкого зниження артеріального тиску. Симптоматична артеріальна гіпотензія може виникнути на початку терапії Еналозидом® 12,5, вона частіше спостерігається у пацієнтів‚ у яких попередня терапія діуретиками спричинила порушення водно-електролітного балансу.

Побічні реакції.

Лікування Еналозидом® 12,5, як правило, добре переноситься.

Побічні ефекти, що найчастіше зустрічалися - запаморочення і підвищена втома, які звичайно були незначними і зникали при зниженні дози і лише зрідка вимагали відміни препарату.

Побічні ефекти, що зустрічалися з частотою 1-2% випадків: ортостатичні ефекти, включаючи артеріальну гіпотензію, головний біль, м’язові судоми, нудоту, астенію, кашель та імпотенцію.

Побічні ефекти, що рідко зустрічалися, були такі:

з боку серцево-судинної системи: знепритомлення; неортостатична гіпотензія; сильне серцебиття; тахікардія; біль у грудях; аритмія.

З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит; діарея; блювання; диспепсія; біль в животі; метеоризм; запор; сіалоаденіт.

З боку нервової системи / психіки: безсоння; сонливість; парестезії; запаморочення; знервованість; непритомність.

З боку системи дихання: задишка.

Дерматологічні реакції: мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона); висип; фотосенсибілізація, свербіж; підвищення потовиділення та інші дерматологічні прояви.

З боку системи кровотворення: позитивний тест на антинуклеарні антитіла (ANA), прискорення швидкості осідання еритроцитів, еозинофілія і лейкоцитоз.

Алергічні реакції: гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини і/або гортані зустрічалися зрідка (див. розділ “Особливості застосування”).

Лабораторні дані: рідко відзначалися гіперглікемія, гіперурикемія і гіпо- або гіперкаліємія, зниження показників гемоглобіну та гематокриту, підвищення рівня сечовини крові, сироваткового креатиніну, збільшення вмісту печінкових ферментів і/або сироваткового білірубіну, гіпоглікемія у хворих, які приймають цукрознижуючі засоби.

Інші: ниркова дисфункція; ниркова недостатність; зниження лібідо; сухість у роті; подагра; шум у вухах; артралгія, гарячка, серозит, васкуліт, міалгія, міозит, артралгія / артрит, синдром порушення секреціі антидіуретичного гормону.

При призначенні Еналозиду® 12,5 клінічно вагомі зміни лабораторних показників спостерігалися рідко. Ці показники, зазвичай, нормалізувалися після припинення терапії Еналозидом® 12,5.

Передозування.

Симптоми передозування: артеріальна гіпотензія, нудота, слабкість, запаморочення на фоні порушень електролітного балансу. У разі випадкового передозування необхідно зробити промивання шлунка, якщо препарат приймався нещодавно, а також здійснити корекцію водного та електролітного балансу і артеріальної гіпотензії за допомогою загальноприйнятих заходів. Пацієнт має перебувати під ретельним лікарським спостереженням, терапія Еналозидом® 12,5 повинна бути припинена. Лікування передозування Еналозиду® 12,5 симптоматичне і підтримуюче.

Еналаприлу малеат.

Ознаками передозування еналаприлу, згідно з існуючими даними, є виражена гіпотензія внаслідок блокади системи ренін-ангіотензин, яка починається приблизно через 6 годин після прийому препарату, і ступор. Рівні еналаприлату в плазмі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і 440 мг еналаприлу малеату.

Для лікування передозування рекомендують внутрішньовенне вливання фізіологічного розчину. За допомогою гемодіалізу еналаприлат може бути видалений із системного кровотоку.

Гідрохлортіазид.

Найчастіше спостерігається симптоматика, зумовлена втратою електролітів (гіпокаліємією, гіпохлоремією, гіпонатріємією) і дегідратацією через надмірний діурез. Якщо раніше призначалися препарати дигіталісу, гіпокаліємія може посилити прояви аритмій. Лікування симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Еналозид® 12,5 протипоказаний під час вагітності та в період годування груддю. При перших ознаках вагітності слід негайно припинити прийом препарату. Призначення інгібіторів АПФ в І та ІІІ триместрах вагітності може спричинити захворювання або загибель плода (новонародженого). Якщо препарат призначають під час вагітності, то пацієнтку необхідно попередити про ризик для плода. В поодиноких випадках, коли призначення препарату при вагітності вважається необхідним, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки стану плода, а також інтраамніотичного простору.

При необхідності призначення препарату в період лактації від годування груддю слід відмовитись.

Діти. Безпека застосування препарату при лікуванні дітей (вік до 18 років) не встановлена, тому призначення його не рекомендоване.

Особливості застосування.

У деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії, як і при застосуванні інших засобів антигіпертензивної терапії. Пацієнти повинні бути обстежені з метою виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, тобто гіпонатріємії, нестачі рідини, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть виникнути внаслідок епізодів діареї або блювання. Потрібно періодично визначати у таких пацієнтів сироватковий вміст електролітів через відповідні проміжки часу.

Надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями.

При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти, підняти нижні кінцівки, за необхідності, застосовувати внутрішньовенне введення фізіологічного розчину. Минуща артеріальна гіпотензія при призначенні препарату не є протипоказанням для подальшого його застосування. Терапія може бути відновлена або у дещо зменшених дозах, або із застосуванням кожного компонента препарату окремо, після нормалізації артеріального тиску та об’єму циркулюючої рідини.

Інгібітори АПФ (як і всі інші вазодилятатори) повинні застосовуватись з обережністю у пацієнтів з обструкцією шляхів відтоку з лівого шлуночка.

При помірній чи вираженій нирковій недостатності (коли рівень кліренсу креатиніну 30 мл/хв і нижче), тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними діуретиками. При кліренсі креатиніну < 80 мл/хв Еналозид® 12,5 слід застосовувати тільки після попереднього підбору дози кожного з компонентів.

При терапії еналаприлом у поєднанні з діуретином у деяких пацієнтів,без будь-яких ознак захворювання нирок до початку лікування, виникало незначне та минуще підвищення вмісту сечовини в крові і креатиніну в сироватці. У таких випадках лікування Еналозид® 12,5 потрібно припинити з можливим подальшим відновленням терапії у зменшених дозах або призначення кожного компонента препарату окремо.

При лікуванні інгібіторами АПФ хворих з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігали підвищення вмісту сечовини в крові і креатиніну в сироватці. Ці зміни були оборотні, як правило, показники поверталися до норми після припинення лікування.

Тіазиди повинні з обережністю застосовуватися у пацієнтів з порушенням функції печінки або з прогресуючим захворюванням печінки, оскільки навіть незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спричинити печінкову кому.

Під час великих хірургічних втручань або під час анестезії із застосуванням засобів, які спричиняють артеріальну гіпотензію, еналаприлат блокує утворення ангіотензину II вторинно до компенсаторного вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, яка пояснюється подібним механізмом, її можна коригувати збільшенням об’єму рідини.

Тіазиди здатні:

- змінювати толерантність до глюкози (може бути потрібна корекція доз антидіабетичних препаратів, включаючи інсулін);

- зменшувати екскрецію кальцію з сечею, що призводить до незначного та минущого зростання рівня кальцію в сироватці (виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу). Перед проведенням дослідження функцій паращитовидних залоз прийом тіазидів слід припинити;

- підвищувати рівень холестерину і тригліцеридів що також може бути пов’язане з терапією діуретиками тіазидового ряду, але при дозі гідрохлортиазиду 12,5 мг подібні ефекти або взагалі не спостерігалися, або були незначні;

- можуть призвести до гіперурикемії і/або подагри у деяких пацієнтів, але еналаприл може збільшувати вміст у сечі сечової кислоти і тим самим послаблювати гіперурикемічний ефект гідрохлортіазиду.

При лікуванні інгібіторами АПФ‚ включаючи еналаприлу малеат‚ були описані окремі випадки ангіоневротичного набряку обличчя‚ кінцівок‚ губ‚ язика‚ голосової щілини і/або гортані.

 У таких випадках необхідно негайно припинити лікування препаратом і встановити ретельне спостереження за станом пацієнта з метою контролю клінічних симптомів. Лише після їх зникнення медичний нагляд можна припинити. Коли набряк поширюється на ділянку обличчя і губ‚ терапія антигістамінними засобами забезпечує сприятливий ефект.

Ангіоневротичний набряк‚ який супроводжується набряком гортані‚ може призвести до фатального кінця. У тих випадках‚ коли набряк локалізується у ділянці язика‚ голосової щілини або гортані‚ що може призвести до обструкції дихальних шляхів‚ слід негайно ввести підшкірно розчин адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) та здійснити інші відповідні лікувальні заходи.

Пацієнти‚ у яких раніше виникав ангіоневротичний набряк‚ не пов’язаний з прийомом інгібіторів АПФ‚ можуть бути більшою мірою схильні до виникнення ангіоневротичного набряку на фоні терапії інгібіторами АПФ.

У пацієнтів‚ які отримують тіазиди‚ алергічні реакції можуть виникати незалежно від наявності в анамнезі алергічних станів або бронхіальної астми. Повідомляли про рецидиви або погіршення перебігу системного червоного вовчака у пацієнтів‚ які отримували тіазиди.

Зрідка у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, розвивалися тяжкі анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих. Подібних реакцій можна уникнути, якщо до початку проведення гіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.

Анафілактоїдні реакції спостерігалися у пацієнтів, які перебували на діалізі з використанням мембран з високою пропускною здатністю (таких як AN 69®) і отримували одночасно лікування інгібіторами АПФ. У цих пацієнтів необхідно використовувати діалізні мембрани іншого типу або гіпотензивні препарати інших класів.

Спостерігались випадки кашлю на фоні терапії інгібіторами АПФ. Звичайно кашель носить непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату.

Ефективність та переносимість еналаприлу малеату і гідрохлортіазиду при одночасному призначенні подібні у літніх та молодих пацієнтів. До складу таблеток Еналозид®12,5входить лактоза, тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Не слід вживати алкоголь під час лікування Еналозидом® 12,5.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. З обережністю застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів та особам, професія яких пов’язана з підвищеною концентрацією уваги (можливо значне зниження артеріального тиску та запаморочення, особливо на початку лікування).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні інших антигіпертензивних засобів (трициклічних антидепресантів, фенотіазидів, етанолу) посилюється антигіпертензивна дія Еналозиду® 12,5.

Аналгетики-антипіретики, нестероїдні протизапальні засоби, підвищений вміст солі в їжі, одночасний прийом колестераміну або колестиполу послаблює дію Еналозиду® 12,5.

Під впливом гідрохлортіазиду посилюється токсична дія високих доз саліцилатів на центральну нервову систему.

Одночасне використання Еналозиду® 12,5 та препаратів літію може спричинити інтоксикацію літієм внаслідок зниження його кліренсу.

Одночасне використання калійзберігаючих діуретиків (спіронолактону, амілориду, тріамтерену) або додатковий прийом калію може призвести до гіперкаліємії.

Одночасний прийом алопуринолу, цитостатиків, імунодепресантів або системних кортикостероїдів може спричинити лейкопенію, анемію або панцитопенію; разом з циклоспорином може призвести до розвитку ниркової недостатності.

Одночасний прийом сульфонамідів або гіпоглікемічних засобів, похідних сульфонілсечовини може стати причиною алергічних реакцій (можлива перехресна алергія).

З обережністю необхідно одночасно призначати препарати наперстянки, оскільки їхня токсичність може підвищуватись через гіповолемію, гіпокаліємію та гіпомагніємію.

Одночасний прийом кортикостероїдів підвищує ризик розвитку гіпокаліємії.

Ризик розвитку артеріальної гіпотензії зростає при проведенні загальної анестезії або при одночасному використанні недеполяризуючих міорелаксантів, наприклад тубокурарину.

З обережністю необхідно призначати Еналозид® 12,5 пацієнтам, котрі отримують перорально гіпоглікемічні засоби або інсулін, оскільки гідрохлортіазид послаблює дію цих препаратів, а еналаприл може посилювати її, при цьому може виникнути потреба в зміні доз гіпоглікемічних засобів. За період лікування періодично необхідно контролювати концентрацію електролітів, сечовини, глюкози, креатиніну, активність печінкових трансаміназ у сироватці крові, показники крові, а також наявність білка в сечі.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Еналозид® 12,5 належить до групи комбінованих антигіпертензивних засобів. Еналаприлу малеат, що входить до складу препарату, є інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), який перетворює ангіотензин І на ангіотензин ІІ. Препарат спричиняє розширення периферичних артерій, зниження загального периферичного судинного опору, зменшення переднавантаження та післянавантаження на серце, зниження опору в судинах нирок та зменшення виділення альдостерону. Гідрохлортіазид чинить помірний діуретичний ефект, призводить до зменшення об’єму циркулюючої крові, знижує вміст іонів натрію в стінках судин і знижує їхню чутливість до судинозвужувальних впливів. При одночасному застосуванні еналаприлу малеату і гідрохлортіазиду взаємно посилюється їхній антигіпертензивний ефект.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо із шлунково-кишкового тракту абсорбується приблизно 60 % еналаприлу і приблизно 60–75 % гідрохлортіазиду. Еналаприл підлягає гідролізу з утворенням активного інгібітора АПФ - еналаприлату, максимальна концентрація якого в крові спостерігається через 3–4 години. Діуретичний ефект гідрохлортіазиду настає через 2 години, досягає максимуму через 3–4 години і триває до 24 годин. Препарат виділяється, переважно, нирками. Період напіввиведення еналаприлату становить 11 годин, а гідрохлортіазиду – до 10 годин. У хворих з тяжкою формою ниркової недостатності періоди напіввиведення еналаприлату і гідрохлортіазиду зростають.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, з плоскою поверхнею, фаскою і рискою, або без риски.

Термін придатності. 2 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістер, по 2 блістери в пачку.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ «Фармак».

Місцезнаходження. Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.